Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.02.2024 р. № 625/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків повідомив, що з 17.10.2022 зареєстрований фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи, вид діяльності КВЕД 69.10«Діяльність у сфері права». Платником отримано Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, адвокатську діяльність не здійснює, у складі адвокатського об’єднання та адвокатського бюро не перебуває. При цьому платник працює за контрактом викладачем в Національному юридичному університеті ім. Ярослава Мудрого. Сплачував єдиний податок та єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) як фізична особа – підприємець самостійно. Крім того, роботодавець сплачує за платника єдиний внесок як за найманого працівника.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи виникає у платника податків обов’язок ставати на облік як самозайнята особа (адвокат) та яким чином відбувається оподаткування доходу?

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076), ст. 1 якого визначено, що адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом № 5076.

Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Частиною третьою ст. 4 Закону № 5076 визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (частина перша ст. 13 Закону № 5076).

Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу самозайнята особа – це платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність – це діяльність, зокрема, адвокатів за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого п. 65.9 ст. 65 Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Таким чином, фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою – підприємцем.

Разом з тим згідно з нормами Закону № 5076 та Кодексу для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо одночасного здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем.

При цьому фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та одночасно провадить незалежну професійну діяльність, веде окремий облік доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності, та здійснює окремо розрахунки
з бюджетом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено ст. 178 Кодексу.

Особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із ст. 65 Кодексу (п. 178.1 ст. 178 Кодексу).

Порядок взяття на облік у контролюючих органах самозайнятих осіб як платників податків визначено ст. 65 розділу II Кодексу.

Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами (далі – Порядок № 1588) (п. 65.2 ст. 65 розділу II Кодексу).

Контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа (п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПКУ).

Відповідно до п.п. 4 п. 6.7 Розділу VI Порядку № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п.178.2 ст.178 Кодексу доходи громадян, отримані від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 ст.167 Кодексу (18 відсотків).

Крім цього, вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу), ставка якого становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Відповідно до п. 178.4 ст. 178 ПКУ фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи та є резидентами, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до розділу IV ПКУ у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

При цьому форма податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143, зі змінами).

Відповідно до п. 178.6 ст. 178 ПКУ фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

При цьому Кодексом не передбачено будь-якого переліку витрат для фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Типова форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Правові засади застосуванняспрощеноїсистемиоподаткування, обліку та звітності, а такожсправлянняєдиногоподаткувстановлено главою 1 розділуXIV Кодексу.

Фізичні особи, які обрали спрощену систему оподаткування подають податкову декларацію платника єдиного податку за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2022 № 438 із змінами).

Таким чином, за результатами звітного року такий платник податку подає дві податкові декларації:

декларацію про майновий стан і доходи за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 травня 2022 року № 143, зі змінами), з додатком Ф2, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності (подає до 1 травня року, що настає за звітним, та сплачує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір до 1 серпня року, що настає за звітним);

декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 578 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 листопада 2022 року № 394), для відображення доходів, отриманих від підприємницької діяльності (3 група – подає протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) кварталу, та сплачує єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації).

Облік доходів та витрат, отриманих від незалежної професійної діяльності, ведеться за типовою формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261, облік доходів від підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, ведеться у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Згідно з частиноюпершою ст. 4 Закону № 2464 платникамиєдиноговнеску є:

роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, іншіюридичні особи, яківикористовуютьнайманупрацюфізичнихосіб на умовах трудового договору (контракту) або на іншихумовах, передбаченихзаконодавством, чи за цивільно-правовими договорами (п. 1 частинипершої ст. 4 Закону № 2464);

фізичні особи – підприємці, у тому числіті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів) (п. 4 частинипершої ст. 4 Закону № 2464);

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітнюабовикладацьку, а такожмедичну, юридичну практику, в тому числіадвокатську, нотаріальнудіяльність, або особи, якіпровадятьрелігійну (місіонерську) діяльність, іншуподібнудіяльність та отримуютьдохідвідцієїдіяльності (п. 5 частинипершої ст. 4 Закону № 2464).

Базою нарахування єдиного внеску є:

для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464);

для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, – на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464);

для особи, які провадять незалежну професійну діяльність платників, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону №2464).

Водночас частиною шостою ст. 4 Закону № 2464 визначено, що особи, зазначені, зокрема, у пп. 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом України від 15 липня 2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом ДіяСіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець та особа, яка провадять незалежну професійну діяльність, яка має основне місце роботи звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таку особу у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

_____________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.