Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.02.2024 р. № 761/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами звернення ДП від щодо включення співвиконавцями ДП – платниками єдиного податку третьої групи з особливостями оподаткування доходу 2 відсоткадо ціни виконаних робіт (послуг)сумєдиного податку та відповідно включення цих сум до витрат ДП,керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні ДП є платником податків на загальній системі. ДП виконує замовлення для потреб сектора безпеки і оборони. На умовах, визначених відповідними договорами, залучає до виконання робіт (послуг) співвиконавців, у тому числі юридичних осіб – платників податку на додану вартість, які скористалися спрощеною системою оподаткування третьої групи з особливостями оподаткування доходу 2 відсотка.

ДП, посилаючись на норми Податкового кодексу України (далі - Кодекс) , просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є сума єдиного податку, сплачена співвиконавцями ДП – платниками єдиного податку третьої групи з особливостями оподаткування доходу 2 відсотка, частиною витрат такого платника єдиного податку, яка підлягає компенсації ДП у складі вартості товарів (робіт, послуг)?
2. Чи правомірне з боку співвиконавців ДП керуючись нормами чинного законодавства України, у тому числі Податкового кодексу України, вважати, що застосування спрощеної системи оподаткування, зокрема в частині нарахування єдиного податку, є по своїй суті заміною податку на додану вартість, що встановлюється у вигляді надбавки до ціни або тарифу та оплачується покупцями, та відповідно включати єдиний податок у розмірі 2 % розрахований від суми загальної собівартості витрат, до складу ціни послуг, які надаються ДП, що приводить до збільшення ціни у зазначеному розмірі?

 

Щодо першого-другого питання

 

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 розділу ІІ Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податку, які відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно зі ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності ( частина друга ст. 6 Закону № 996).

Таким чином, з питань визнання витрат ДП у бухгалтерському обліку, необхідно звертатись до Міністерства фінансів України.

Одночасно, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по витратах, сформованих з сум єдиного податку включених контрагентамиза операціями описаними у зверненні.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату.

З питань, що стосуються відображення таких витрат у бухгалтерському обліку, необхідно звернутися за роз’ясненнями до Міністерства фінансів України.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до п. 291.3 ст. 291 Кодексу юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 «Спрощена система оподаткування обліку та звітності» розділу  ХIV Кодексу.

При цьому, відповідно до п.9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року, положення розділу XIV Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей.

Згідно з пп.9.8 п. 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. При цьому до заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Суб’єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями оподаткування з наступного робочого дня після подання заяви, а у разі подання заяви до 1 квітня 2022 року — з 1 квітня 2022 року.

Підпунктом 9.5. п.9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов’язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.

Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов’язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Для осіб, реєстрація яких платником податку на додану вартість є призупиненою відповідно до цього пункту, обрахунок показників, визначених статтею 200¹ Кодексу, призупиняється на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Не враховуються в обрахунку показника ∑НаклОтр суми податку на додану вартість за отриманими платником податку на додану вартість податковими накладними та/або розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, що складені за операціями, дата виникнення податкових зобов’язань за якими припадає (припадала) на період, протягом якого платник податку застосовував спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Відповідно до пп. 9¹.1 п. 9¹ підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу платники єдиного податку третьої групи, які станом на 31 липня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, та не відмовилися від їх використання самостійно, з 1 серпня 2023 року автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених п.9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Слід врахувати, що відповідно до п. 9¹.3.6  п. 9¹ підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу оподаткування податком на прибуток підприємств платників податку, які тимчасово перейшли на сплату єдиного податку з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, та з 1 серпня 2023 року повертаються на сплату податку на прибуток підприємств, здійснюється з урахуванням таких особливостей, а саме для цілей застосування у 2023 році підпунктів 140.5.4 та 140.5.5¹ п.140.5 ст.140 Кодексу не враховується вартість придбаних або реалізованих товарів (робіт, послуг) у періоди перебування на сплаті єдиного податку.

Правила визначення доходу для цілей оподаткування єдиним податком з особливостями оподаткування за ставкою 2 відсотки, встановлені пп. 9.4 п. 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу та п. 292.1 ст. 292 Кодексу, а саме для юридичної особи це будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

Стосовно питань, що стосуються оподаткування Співвиконавців  ДП, то відповідно до статті 52.1  ст. 52 Кодексу Співвиконавці мають право самостійно звернутися до контролюючого органу, визначеного п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу на отримання індивідуальної податкової консультації

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).