Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.02.2024 р. № 804/ІПК/31-00-04-01-02-06

Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі – ЦМУ ДПС по роботi з ВПП) за результатами розгляду звернення Підприємства  щодо справляння орендної плати за землю, та керуючись ст. 52 гл. 3 розд. II Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) у межах компетенції повідомляє.

Підприємство поінформувало, що декларує податкові зобов’язання з орендної плати за землю та посилаючись на норми чинного законодавства, просить надати роз’яснення щодо виникнення податкового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а саме: з дати укладання договору оренди землі (далі - Договір) чи з дати державної реєстрації права оренди, якщо Договором не визначено інших умов сплати.

Договірні відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України від 16 жовтня 1998 року № 161 - ХIV «Про оренду землі» (далі – Закон № 161-IV), Договором та Кодексом.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст. 14 Кодексу).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (ст. 288 Кодексу).

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Так, ст. 125 Земельного кодексу  передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (ст. 21 Закон № 161-XIV).

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття права оренди, зміни або припинення відповідного права є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 1 част. першої ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

З огляду на те, що основним документом, яким керується орендар при сплаті орендної плати є договір оренди (ст. 21 Закон № 161-IV), необхідно дотримуватись положень договору оренди в частині сплати  орендної плати, Земельного кодексу України та Кодексу.

Отже, Підприємство зобов’язано сплачувати орендну плату за земельну ділянку, враховуючі положення чинного законодавства та умови і строки внесення орендної плати за землю встановлені у Договорі.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.  52.2 ст. 52 Кодексу).