Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.02.2024 р. № 736/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Господарства щодо окремих питань оподаткування платника єдиного податку четвертої групи та, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно із зверненням, між Головним управлінням Держземагенства у Чернігівській області та фізичною особою, яка є засновником та головою Господарства, укладені договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 150 га. На час надання звернення Господарство було платником податку на прибуток на загальних підставах, але виявило бажання перейти на спрощену систему оподаткування (єдиний податок четвертої групи).

Господарство, посилаючись на норми Кодексу, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи має право Господарство бути платником єдиного податку четвертої групи, якщо земельні ділянки передані на праві оренди засновнику фермерського господарства?

2. Чи можуть бути об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи земельні ділянки для ведення фермерського господарства, які знаходяться у оренді фізичної особи, яка є засновником та директором фермерського господарства?

3. Чи необхідно укладати договори суборенди земельних ділянок між орендарем (засновником фермерського господарства) та фермерським господарством для можливості включення цих земельних ділянок в декларацію платника єдиного податку четвертої групи Господарства?

4. Хто повинен, у разі передачі земельних ділянок у користування, сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності – фізична особа – засновник фермерського господарства чи фермерське господарство?

 

Щодо питань 1- 4

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств визначає Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV).

Згідно зі ст. 8 Закону №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов’язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов’язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до ст. 12 Закону №973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із:

земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;

земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Тобто Закон №973-IV визначає, що при формуванні статуту фермерського господарства як юридичної особи статутний капітал такої особи повинен формуватися із розрахунку земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства та земельних ділянок, що належать фермерському господарству.

Що стосується права користування землею, то воно регламентоване Главою 15 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ). При цьому, ст.93 Глави 15 ЗКУ визначає однією з складових права користування землею – право оренди земельної ділянки.

Згідно частини 1 ст. 93 ЗКУ право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, Закон №973-IV не встановлює будь-яких виключень щодо правового регулювання використання фермерським господарством земельної ділянки, що використовується таким суб’єктом на умовах оренди.

Проте, при використанні фермерським господарством механізму оренди земельної ділянки у його учасника, який передає її в користування фермерському господарству в рамках суборенди, не змінює статусу орендаря таких земельних ділянок.

Таким чином, в залежності від оформлення правовідносин між учасниками та засновниками фермерського господарства, у відповідності до вимог цивільного та господарського законодавства, залежить і порядок оподаткування земельних ділянок, які використовуються фермерським господарством.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об’єктом оподаткування – земельна ділянка, надана в оренду (пп. 288.2, 288.3 ст. 288 Кодексу).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 Кодексу).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п.287.1 ст. 287 Кодексу).

Згідно із ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 ЗКУ).

Статтею 13 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 161-XIV) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої ст.8 Закону № 161-XIV орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації (частина п’ята ст.8 Закону № 161-XIV).

Отже, після укладання громадянином договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності для  ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства, права та обов’язки орендаря земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня оформлення державної реєстрації фермерського господарства.

Якщо орендарем земельної ділянки - фізичною особою (засновником), що уклала договір оренди на земельну ділянку державної або комунальної власності, не передано таку земельну ділянку до статутного капіталу фермерського господарства, то така особа сплачує орендну плату за вказану земельну ділянку.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Кодексу (п. 286.5 ст. 286 Кодексу).

Що стосується можливості переходу фермерського господарства на спрощену систему оподаткування.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності
(п. 291.2 ст. 291 Кодексу).

Юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Кодексу (п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Підпунктом а) пп.4 п. 291.4 п. 291 Кодексу передбачено, що платниками єдиного податку четвертої групи можуть бути юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Кодексу сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель
водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), – контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки – контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (п. 292 ¹. 1 ст. 292 ¹ Кодексу).

Слід зазначити, що необхідною умовою правильного застосування податкового законодавства є встановлення (з’ясування) всіх суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та детального вивчення всіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).