Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.02.2024 р. № 822/ІПК/99-00-21-02-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення  Підприємства щодо подання в складі Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) додатків, зокрема, додатка АВ та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, основними напрямками діяльності Підприємства є вирощування зернових культур та розведення худоби.

Підприємство до 01.01.2023 перебувало на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного податку четвертої групи. Станом на 01.01.2023 Підприємство має заборгованість щодо сплати податків: частини чистого прибутку, податку на  додану вартість та єдиного податку четвертої групи. Враховуючи наявність заборгованості по сплаті податків, Підприємство з 2023 року є платником податків на загальних підставах.

З метою подання Декларації, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо:

заповнення додатків до Декларації та подання Декларації щоквартально, оскільки дохід від будь-якої діяльності відповідно до форми № 2 Звіт про фінансові результати за 2022 рік більше ніж сорок 40 млн грн;

чи повинно Підприємство у складі Декларації подавати додаток АВ, оскільки воно має заборгованість зі сплати податків і авансові внески по дивідендах не нараховуються та не виплачуються?

 

Форма Декларації,затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1415/27860 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 20.02.2023 № 101) зі змінами та доповненнями.

У складі Декларації передбачені додатки, які платники податку на прибуток підприємств подають у разі наявності відповідних показників.

 Згідно з п. 46.2 ст. 46 Кодексу фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати)є додатком до Декларації (розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід’ємною частиною.

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому Декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Поряд з цим, п. 137.5 ст. 137 Кодексу визначено, що річний податковий (звітний) період встановлюється для:

а) платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;

б) виробників сільськогосподарської продукції;

в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний період, не перевищує 40 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

г) фізичних осіб – підприємців, у тому числі таких, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 141.4 ст. 141 Кодексу;

ґ) суб’єктів господарювання юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 141.4 ст. 141 Кодексу;

д) суб’єктів господарювання юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, щодо отриманого скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що оподатковується в порядку, визначеному ст. 39² та цим розділом.

Платники єдиного податку, які з 01 січня поточного року або пізніше переходять на загальну систему оподаткування, сплачують податок на прибуток на підставі Декларації  за річний податковий (звітний) період (як новостворені), який для них починається з дати переходу на загальну систему оподаткування та закінчується 31 грудня такого року, враховуючи положення абзацу «а» п. 137.5 ст. 137 Кодексу.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Кодексу).

Строки подання податкових декларацій визначені пунктами 49.18, 49.19 та 49.20 ст. 49 Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу визначено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період дорівнює або перевищує сорок мільйонів гривень, об’єкт оподаткування визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені відповідно до положень Кодексу.

Такі різниці відображаються у додатку РІ до рядка 03 РІ Декларації.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

 

Щодо складання додатка АВ до рядка 20 АВ Декларації

Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів визначено п. 57.1 ¹ ст. 57 Кодексу.

Відповідно до п.п. 57.1¹.2 п. 57.1.¹ ст. 57 Кодексу крім випадків, передбачених п.п. 57.1¹.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток підприємств.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкта оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання підприємством – емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від’ємного значення об’єкта оподаткування такого наступного періоду – на зменшення податкових зобов’язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків і зборів (обов’язкових платежів).

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених п.п. 57.1 ¹.3 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована відповідно до принципу «витягнутої руки» в операціях, визнаних відповідно до ст. 39 Кодексу контрольованими. Обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною ст. 136 Кодексу базовою (основною) ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників єдиного податку), що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена ст. 136 Кодексу базова (основна) ставка.

Це положення поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 11¹ Закону України  від 21 вересня 2006 року № 185 «Про управління об’єктами державної власності» (далі – Закон № 185) державні унітарні підприємства та їх об’єднання зобов’язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року
№ 138 затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями затверджено, абзацом першим пункту 2 якого передбачено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Згідно з частиною третьою ст. 11¹ Закону № 185 державні унітарні підприємства та їх об’єднання, визначені Законом № 185, подають до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку в порядку та строки, встановлені Кодексом.

Податковими (звітними) періодами для частини чистого прибутку (доходу) є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік (абзац п’ятий п. 46.2 ст. 46 Кодексу). Розрахунок частини чистого прибутку, дивідендів на державну частку  складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені ст. 49 Кодексу (абзац шостий п. 46.2 ст. 46 Кодексу).

Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів) відображається у додатку АВ до рядка 20 АВ Декларації, який заповнюють юридичні особи, які виплачували у звітному (податковому) періоді дивіденди (прирівняні до них платежі).

У додатку АВ відображається інформація, зокрема:

у рядку 1 зазначається сума виплачених у звітному (податковому) періоді дивідендів (прирівняних до них платежів), у тому числі: у рядку 1.4 –частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями відповідно до ст. 11¹ Закону України «Про управління об’єктами державної власності»;

рядок 4 заповнюється у разі, якщо грошове зобов’язання з податку на прибуток, нараховане за звітний рік або звітні роки, за підсумками якого виплачуються дивіденди, погашене. Якщо дивіденди виплачуються одразу за декілька років, сума перевищення обчислюється за формулою окремо по кожному року та у рядку 4 цього додатка проставляється сума позитивних значень відповідних перевищень, про що зазначається у примітці 1 цього додатка;

у рядку 5 зазначається сума дивідендів, з якої має бути сплачено авансовий внесок у звітному (податковому) періоді;

у рядку 6 відображається сума авансового внеску у зв’язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді, яка визначається шляхом множення показника рядка 5 на ставку податку у відсотках, встановлену п. 136.1 ст. 136 Кодексу.

Значення рядка 6 переноситься в рядок 20 АВ Декларації.

З урахуванням зазначеного, платники податку на прибуток підприємств, які у звітному (податковому) періоді нараховували та виплачували дивіденди, зобов’язані в разі їх виплати розраховувати авансовий внесок із цього податку, та подавати разом з Декларацією  додаток АВ до рядка 20 АВ Декларації.

 

Крім того, враховуючи, що основними напрямками діяльності Підприємства є вирощування зернових культур та розведення худоби повідомляємо, що платники податку на прибуток підприємств – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь зобов’язані у складі Декларації за податковий (звітний) рік подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання (додаток МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації та додаток МПЗ-З до рядка 02 МПЗ-З додатка МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації), у якому, зокрема, зазначаються:

кадастрові номери земельних ділянок, для яких визначається мінімальне податкове зобов’язання, їх нормативна грошова оцінка та площа;

сума загального мінімального податкового зобов’язання, сума мінімального податкового зобов’язання щодо кожної земельної ділянки окремо;

загальна сума сплачених платником податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до підпунктів 141.9.2 або 141.9.3 п. 141.9 ст. 141 Кодексу витрат на оренду земельних ділянок протягом податкового (звітного) року;

різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Розрахунок мінімального податкового зобов’язання щодо земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких проведена та не проведена, обчислюється за формулами встановленими підпунктами 38¹.1.1 та 38¹.1.2 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).