Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.02.2024 р. № 901/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення приватного закладу освіти (далі - ПЗО) щодо оподаткування єдиним податком коштів освітньої субвенції та, керуючись ст.52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

ПЗО повідомив, що є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків, здійснює діяльність за КВЕД 85.31 «Загальна середня освіта».

В межах реалізації бюджетної програми розвитку освіти з місцевого бюджету отримало освітню субвенцію на оплату праці з нарахуваннями для педагогічних працівників. Зазначені кошти платник отримав на бюджетний рахунок відкритий у УДКСУ та включений до Єдиного реєстру одержувачів бюджетних коштів.

Товариство, посилаючись на норми Кодексу, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи включаються суми коштів освітньої субвенції (бюджетні кошти цільового призначення), які ПЗО отримало з місцевого бюджету до складу доходу юридичної особи платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 %?
2. Які бюджетні кошти не включаються до складу доходу юридичною особою -  платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 %?
3. Які суми коштів не включаються до складу доходу юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 %?

Щодо першого - третього  питання

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Порядок визначення доходів та їх склад, зокрема, для платників єдиного податку третьої групи визначено статтею 292 Кодексу.

До суб’єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).

Доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

 Відповідно до п. 292.11 ст. 292 Кодексу до складу доходу, визначеного ст. 292 Кодексу, не включаються:

1)   суми податку на додану вартість;

2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку;

3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;

4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;

5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) – платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;

6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених ПКУ, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств;

7) суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених ПКУ;

8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника;

9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених ПКУ, та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів;

10) дивіденди, отримані платником єдиного податку – юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному ПКУ;

11) безоплатно надані (передані) особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, на користь суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, за умови якщо:

1) такі товари на день укладення договору про їх закупівлю були включені до Переліку лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що закуповуються за кошти державного бюджету для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та

2) такі товари були придбані особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я або за кошти грантів (субгрантів) для виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні відповідно до закону.

У разі нецільового використання лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму єдиного податку за ставкою, передбаченою п. 293.5 ст. 293 ПКУ.

12) суми коштів та вартість майна, отриманих платником податку – юридичною особою у вигляді бюджетного гранту, за умови його цільового використання.

У разі нецільового використання наданого бюджетного гранту платник податку – юридична особа зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму єдиного податку за ставкою, передбаченою п. 293.5 ст. 293 Кодексу.

Крім того, п. 6 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу визначено, що до складу доходу платника єдиного податку – юридичної особи не включається сума коштів, яка надійшла як одноразова компенсація суб’єктам господарювання, відповідно до ст. 4 Закону України від 04 грудня 2020 року № 1072-IX «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб’єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Зокрема,  п.п. 4 п. 292.11 ст. 292 Кодексу зазначено, що суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм не включаються до складу доходу  юридичної особи платника єдиного податку третьої групи.

Порядок розроблення та виконання державних цільових програм затверджується Кабінетом Міністрів України згідно статті 5 розділу ІІ Закону України «Про державні цільові програми» від 18 березня 2004 року № 1621 - IV із змінами і доповненнями (далі – Закон № 1621 - IV).

Державна цільова програма – комплекс взаємопов’язаних завдань і заходів, спрямованих на розв’язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням  коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням ( ст. 1 Закону № 1621- IV).

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України  (далі – БКУ).

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 2 БКУ бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

Одержувачем бюджетних коштів є суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (пункт 38 частини першої статті 2 БКУ).

Так, у частині першій статті 119 БКУ передбачено, що нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

• бюджетним призначенням, що встановлені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);
• напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвенцій);
• бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Тобто, за своєю суттю, нецільове використання бюджетних коштів є випадком, коли замовник спрямовує виділені йому кошти на закупівлю, яка не передбачена у планах держави/місцевої громади.

Враховуючи зазначене, ПЗО не включає до складу доходу суми, що надійшли з місцевого бюджету в межах реалізації бюджетної програми.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).