Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.02.2024 р. № 887/ІПК/99-00-21-03-02

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання банками майна, набутого у власність внаслідок звернення на нього стягнення, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Банк набуває у власність заставне нерухоме майно внаслідок звернення на нього стягнення, при цьому не отримує від заставодавця належним чином складених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) відповідних податкових накладних.

Банк просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо правомірності застосування норм пунктів 189.15 статті 189 та 197.12 статті 197 ПКУ при здійсненні операцій з продажу зазначеного майна, набутого у власність внаслідок звернення на нього стягнення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та
 

положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 593 ЦКУ визначено, що право застави припиняється, зокрема, у разі набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Об’єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ є операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору).

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті14 ПКУ визначено, що постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Отже, для заставодавця операції з передачі заставодержателю (банківській установі) у власність заставленого майна в рахунок погашення заборгованості перед таким заставодержателем розцінюються як операції з постачання такого майна. При цьому, якщо заставодавець є зареєстрованим платником ПДВ, такий заставодавець зобов’язаний визначити податкові зобов’язання за такою операцією та скласти на заставодержателя податкову накладну, яка підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Для заставодержателя операція з оприбуткування об’єкта застави на баланс (у разі звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття на нього права власності) розглядається податковим законодавством як операція з придбання такого майна.

Відповідно до пункту 189.15 статті 189 ПКУ у разі постачання (продажу, відчуження іншим способом) банками та іншими фінансовими установами майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна. Ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність. У разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість.

Якщо за таким майном суми податку були включені до складу податкового кредиту банком, іншою фінансовою установою, застосовуються положення пункту 198.5 статті 198 ПКУ.

Згідно з пунктом 197.12 статті 197 ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ, зокрема,  операції банків та інших фінансових установ з постачання майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно. Звільнення від оподаткування стосується тієї частини вартості майна, за якою воно було набуте у власність в рахунок погашення зобов’язань за договором кредиту (позики).

Отже, при здійсненні банком операцій з постачання майна, набутого ним у власність від платника ПДВ внаслідок звернення стягнення на таке майно, такий банк  зобов’язаний:

до частини вартості майна, за якою таке майно було набуте банком у власність в рахунок погашення зобов’язань за договором кредиту (позики), застосувати режим звільнення від оподаткування ПДВ на підставі абзацу другого пункту 197.12 статті 197 ПКУ;

у разі якщо під час придбання банком такого майна суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, – нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ;

нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної як позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна.

Ціна придбання майна, набутого банком у власність від платника ПДВ, визначається з урахуванням ПДВ, незалежно від того, включив банк під час придбання такого майна суми ПДВ до складу податкового кредиту чи ні.

При цьому норми ПКУ не містять виключень щодо застосування зазначеного вище порядку оподаткування операцій з продажу банками майна, набутого у власність внаслідок звернення на нього стягнення, залежно від наявності/ відсутності реєстрації заставодавцем податкової накладної за операцією з передачі банку у власність заставленого майна в рахунок погашення заборгованості перед таким банком.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).