Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.02.2024 р. № 933/ІПК/99-00-07-04-01 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення  … (далі – Товариство) від … № … (вх. ДПС № … від …) про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Як наведено у зверненні, практична необхідність отримання податкової консультації полягає у складності розуміння Товариством застосування норм законодавства у сфері здійснення розрахунків.

Товариство звернулось до контролюючого органу із наступними питаннями:

1. Чи є обов’язковим застосування реєстратора розрахункових операцій або програмного реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО відповідно) під час розповсюдження з використанням автоматизованої системи продажу за допомогою власного вебсайту квитків (абонементів) для відвідування споживачами культурно-спортивних і видовищних закладів України за умови, що розрахунки здійснюються виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування (А, Б тощо) та/або сервісів переказу коштів (В, Д, тощо), а квитки та абонементи отримуються (завантажуються) споживачами дистанційно в електронній формі?
2. Які первинні документи для цілей бухгалтерського та податкового обліку необхідно складати Товариству для фіксації факту реалізації квитків (абонементів) для відвідування споживачами культурно-спортивних і видовищних закладів у разі незастосування РРО/ПРРО?
3. Які документи слід надавати споживачу в процесі здійснення Товариством вказаної господарської діяльності на отримання оплати за послуги? Чи достатнім буде формування та передача споживачеві (платнику) платіжної квитанції про проведення розрахунку через вищезазначені банківські системи дистанційного обслуговування та сервіси переказу коштів?

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»  (далі – Закон № 265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Відповідно до преамбули цього Закону, встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Порядок проведення розрахунків за товари (послуги) встановлено статтею 3 Закону № 265.

Пунктом 1 статті 3 Закону № 265 визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахунки в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити їх на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО, зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Поряд з цим, пунктом 4 статті 9 Закону № 265 встановлено пільгу, відповідно до якої, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Звертаємо увагу, що Інструкція з ведення квиткового господарства в театрально-видовищних підприємствах та культурно-освітніх закладах, затверджена наказом Міністерства культури і мистецтв України від 07.07.1999 № 452, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.07.1999
за № 483/3776 (далі – Інструкція) визначає порядок ведення квиткового господарства в театрально-видовищних підприємствах та культурно-освітніх закладах та поширюється на всі театрально-видовищні підприємства (театри, цирки, філармонії, концертні організації, професійні творчі колективи, музичні колективи і ансамблі тощо) та культурно-освітні заклади (культурні центри, музеї, художні галереї (виставки), виставкові зали, історико-культурні заповідники, парки культури та відпочинку, клубні заклади, палаци і будинки культури, заклади освіти сфери культури, культурно-інформаційні та культурно-просвітницькі центри тощо) незалежно від підпорядкування, форм власності та організаційно-правових форм.

Відповідно до визначень, наведених в пункті 1.2 Інструкції:

абонемент – документ, що підтверджує право особи на відвідування кількох заходів підприємства, організації, установи культури із зазначенням строку дії або кількості заходів;

квиток – документ, що підтверджує право особи на одноразове відвідування заходу;

реквізити квитка (електронного квитка) – інформація, обов'язкова для квитків при їх випуску та продажу (ціна, серія, номер квитка, назва заходу, місце, дата і час його проведення, номери ряду та глядацького місця, ідентифікатор квитка).

Таким чином, Інструкція передбачає різні визначення для абонемента та квитка, зокрема, встановлює наявність обов'язкових реквізитів лише для квитка.

Враховуючи вищезазначене, як відповідь на питання 1 повідомляємо, що Товариством може бути використана пільга, встановлена пунктом 4 статті 9 Закону № 265, за умови продажу ним виключно квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Щодо питання 2

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший пункту 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, з питань, які стосуються ведення бухгалтерського обліку, пропонуємо звернутися до Міністерства фінансів України.

Щодо питання 3

Звертаємо увагу, що Вами не наведено суті здійснюваних господарських операцій, розрахунків з покупцями (споживачами), зокрема, не наведений спосіб оплати запропонований покупцю (споживачу) (реквізити свого електронного платіжного засобу (платіжної картки) або реквізити свого поточного рахунку), що є ключовим для визначення кола обов’язків у сфері здійснення розрахунків.

Також, із змісту звернення не зрозуміло, яку саме діяльність здійснює Товариство, реалізацію квитків (абонементів) або надання виключно послуг з їх бронювання.

Враховуючи зазначене, повідомляємо, що обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначенні законодавством, у тому числі, нормами його прямої дії, що встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою платіжних терміналів (POS-терміналів) та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів (надавачів послуг) у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Поряд з цим, пунктом 2 статті 9 Закону № 265 встановлено пільгу, відповідно до якої, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій.

Так, відповідно пільги встановленої пунктом 2 статті 9 Закону № 265, у випадках якщо Товариство надає покупцю для оплати за товар реквізити свого поточного рахунку в форматі IBAN Registry:2009, NEQ, ДСТУ-Н 7167:2010, і покупець самостійно здійснює оплату з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками із поточного рахунку на поточний рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку, а також у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку), застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки оплата товарів буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операції.

Також повідомляємо, що відповідно до пункту 14 статті 9 Закону № 265 визначено, що РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги, у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.