Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.02.2024 р. № 808/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питань правомірності проведення операцій із надання поворотної фінансової допомоги та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої інформації, товариство має намір запустити сервіс у вигляді застосунку для смартфона, який буде надавати можливість фізичним особам-працівникам, чиї роботодавці уклали договори з товариством, отримати вже зароблені, але ще не виплачені кошти раніше ніж настане зарплатний день.

При цьому товариство і роботодавці укладатимуть договори про надання інформаційно-консультаційних послуг, за якими товариство надаватиме працівникам таких роботодавців доступ до сервісу, а також створюватиме для роботодавців електронний кабінет із докладною статистикою користування сервісом їх працівників. Товариство укладатиме договори про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги з працівниками. За умови таких договорів сума поворотної фінансової допомоги підлягатиме поверненню в день наступної виплати заробітної плати працівнику. Повернення товариству поворотної фінансової допомоги буде здійснено роботодавцем за письмовою вказівкою працівника за рахунок його заробітної плати. Працівник не сплачуватиме жодних відсотків чи комісій за користування наданими товариством коштами. Користування сервісом буде повністю безкоштовним для працівника. При цьому роботодавці будуть сплачувати товариству фіксовану плату за кожен випадок надання товариством безвідсоткової поворотної фінансової допомоги працівникам.

Заявник запитує:

1. Чи буде вважатись надання товариством інформаційно-консультаційних послуг юридичним особам (роботодавцям) шляхом організації доступу для працівників цих юридичних осіб до сервісу, що надає можливість отримати працівникам безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, наданням послуг фінансового посередництва?

2. Чи підлягає ліцензуванню наведена вище діяльність щодо надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги фізичним особам?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексу та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексу і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Підпунктом 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що позика - це грошові кошти, які надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Загальні засади функціонування ринку фінансових послуг, діяльності надавачів фінансових та/або супровідних послуг, державного регулювання та нагляду за такою діяльністю, визначення правового статусу фінансових компаній та ломбардів, організаційно-правові засади їх створення, діяльності, реорганізації та припинення діяльності з надання фінансових послуг встановлюються Законом України від 14 грудня 2021 року № 1953-ІХ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (далі – Закон № 1953).

Згідно із п. 65 частини першої ст. 1 розділу І Закону № 1953 фінансова установа - юридична особа, метою створення якої є здійснення діяльності з надання фінансових послуг, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором. Не є фінансовими установами надавачі супровідних послуг, які одночасно не надають також фінансові послуги, а також інші особи, які отримали ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг без набуття статусу фінансової установи.

Надавач фінансових послуг - фінансова установа, а у випадках, прямо визначених спеціальними законами, - інша юридична особа або філія іноземної юридичної особи, яка має право надавати фінансові послуги відповідно до цього Закону та спеціальних законів (п. 33 частини першої ст. 1 розділу І Закону № 1953).

Частиною першою ст. 4 Закону № 1953 визначено види фінансових послуг. Так, до таких послуг відносяться:

1) страхування;

2) надання коштів та банківських металів у кредит;

3) залучення коштів та банківських металів, що підлягають поверненню;

4) фінансовий лізинг;

5) факторинг;

6) надання гарантій;

7) торгівля валютними цінностями;

8) фінансові платіжні послуги;

9) фінансові послуги, що надаються в межах професійної діяльності на ринках капіталу, передбаченої частиною другою статті 41 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

При цьому частиною другою ст. 4 Закону № 1953 зазначено, що види фінансових послуг та їх ознаки встановлюються виключно цим Законом, спеціальними законами та не можуть встановлюватися, змінюватися, доповнюватися іншими законами. Надання фінансових послуг, не включених до зазначеного переліку, забороняється.

Таким чином, до фінансових установ належать юридичні особи, які здійснюють діяльність у сфері надання фінансових послуг, на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором, та надають одну чи декілька фінансових послуг відповідно до закону.

Видача ліцензії - надання права на здійснення діяльності з надання фінансових послуг (певного виду фінансових послуг) на підставі відповідного рішення Регулятора та внесення відповідного запису про надавача фінансових послуг до Реєстру (п. 6 частини першої ст. 1 розділу І Закону № 1953).

Регулятором визначено Національний банк України або Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку згідно з розподілом повноважень, визначеним цим Законом (п. 47 частини першої ст. 1 розділу І Закону № 1953).

Частиною першою ст. 22 Закону № 1953 визначено, що державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових послуг здійснюють:

1) щодо діяльності з надання фінансових послуг, визначених п. 9 частини першої ст. 4 цього Закону, та супровідних до них послуг - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

2) щодо діяльності з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1 - 8 частини першої ст. 4 Закону, та супровідних до них послуг - Національний банк України.

Отже, з питання правомірності надання товариством поворотної фінансової допомоги, кваліфікації такої послуги як послуги фінансового посередництва та необхідності її ліцензування доцільно звернутись до Національного банку України або Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку згідно з розподілом повноважень.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).