Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ЛЬВIВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.06.2017 р. № 617/ІПК/10-13-01-12-05-09



Щодо практичного застосування норм податкового законодавства

1. Щодо порядку оподаткування доходів, отриманих засновниками спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю, то особливості створення, діяльності товариства з обмеженою відповідальністю, права та обов'язки учасників товариства регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ), Господарським кодексом України (далі - ГКУ) та Законом України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ "Про господарські товариства" (далі - Закон № 1576).

Відповідно до ст. 80 ГКУ товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

Статтею 115 ЦКУ та ст. ст. 12, 13 Закону № 1576 встановлено, що господарське товариство є власником, зокрема майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини другої статті 63 ГКУ у разі, якщо у статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, у статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Відповідно до статей 16, 17 Закону Україна "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 № 93/96-ВР (далі Закон № 93/96-ВР) на території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України. Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про господарські товариства" іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України.

Відповідно до статті 20 Закону № 93/96-ВР підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України.

Податковим кодексом не передбачено окремих норм для оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці від операцій із внесення фінансових інвестицій до статутного капіталу товариства.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Пунктом 57.1-1 статті 57 Кодексу визначено порядок сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів, зокрема, нарахування та сплати авансових внесків з податку.

Підпунктом 57.1-1.2.пункту 57.1 1 статті 57 Кодексу передбачено, що крім випадків, передбачених підпунктом 57. 1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Відповідно до пп. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Кодексу доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розд. IV ПКУ для нерезидентів).

Згідно з п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи (крім зазначених у 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Підпунктом 14.1.268 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що термін «пасивні доходи» для цілей розд. IV ПКУ означає, зокрема доходи, отримані у вигляді дивідендів.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Особливості оподаткування дивідендів передбачено п. 170.5 ст. 170 Кодексу, в залежності від обраної платником податку системи оподаткування.

Підпунктом 170.5.2 п. 170.5 ст. 170 Кодексу визначено, що будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

Доходи, зазначені в п. 170.5 ст. 170 Кодексу, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1 та 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Кодексу (пп. 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 Кодексу).

Згідно з пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу ставку податку встановлено у розмірі 18 відсотків - для пасивних доходів, крім зазначених у підпунктах 167.5.2 та 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу.

Відповідно до пп. 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Кодексу доходи у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами -платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування), оподатковуються за ставкою податку 5 відсотків.

Крім того, згідно з пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу (у редакції Закону України від 23 березня 2017 року № 1989-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні») з 01.01.2017 доходи у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційнихсертифікатах, корпоративних правах, нарахованих

нерезидентами,інститутамиспільного інвестуваннята суб'єктами

господарювання, які не є платниками податку на прибуток оподатковуються у половинному розмірі ставки, встановленої у п. 167.1 ст. 167 Кодексу, тобто 9 відсотків.

Також доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Щодо порядку оподаткування доходів, отриманих від спільної діяльності учасників договору про спільну діяльність, то взаємовідносини, що виникають при здійсненні спільної діяльності, регламентуються главою 77 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до п. 1 ст. 1130 ЦКУ за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Пунктом 2 ст. 1134 ЦКУ передбачено, що ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 N 91, оператор спільної діяльності веде бухгалтерський облік спільної діяльності без створення юридичної особи окремо від результатів власної господарської діяльності і складає окремий баланс та відповідні форми фінансової звітності спільної діяльності без створення юридичної особи.

Вимоги щодо складу і принципів підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання та розкриття її елементів визначено Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 N 73 (далі - П(С)БОІ), згідно з п. 6 розділу IV якого підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику.

Згідно з п. 1 розділу II П(С)Б01 фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Тобто оператор спільної діяльності зобов'язаний складати окремий баланс, звіт про фінансові результати, а також форми, які необхідні учасникам спільної діяльності без створення юридичної особи для складання власної фінансової звітності з урахуванням результатів спільної діяльності, своєї частки в активах і зобов'язаннях.

Для відображення операцій зі спільної діяльності у бухгалтерському обліку та розкриття відповідної інформації у фінансовій звітності підприємства, організації та інші юридичні особи усіх форм власності (крім бюджетних установ), які провадять таку діяльність, використовують Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.12.2011 N 1873 (далі - Методрекомендації N 1873).

Згідно з положеннями Методрекомендацій N 1873 для цілей оподаткування податком на прибуток кожен учасник спільної діяльності враховує визначений у фінансовій звітності за правилами бухгалтерського обліку фінансовий результат до оподаткування.

Статті фінансової звітності формуються шляхом збільшення показників, визначених за даними бухгалтерського обліку власної господарської діяльності, на суму, що відповідає частці участі в спільно контрольованих активах і зобов'язаннях, узятих разом з іншими учасниками і відображених у відповідних статтях окремого балансу і відповідних формах фінансової звітності спільної діяльності.

У разі отримання прибутку в межах договору про спільну діяльність, такий прибуток розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором або іншою домовленістю учасників. Сума прибутку, отриманого кожним учасником договору простого товариства у межах спільної діяльності, є доходом кожного учасника та підлягає включенню з метою оподаткування до складу доходу окремої юридичної особи - учасника простого товариства.

У зв'язку зі змінами, внесеними Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", нова редакція розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не містить положень щодо окремого обліку результатів спільної діяльності без створення юридичної особи.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, згідно з положеннями розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

При цьому розділом III Кодексу не передбачено різниць щодо доходів (прибутків) та витрат, отриманих (понесених) в межах спільної діяльності.

Отже, прибуток кожного учасника, отриманий в межах спільної діяльності, враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування такого учасника згідно з правилами бухгалтерського обліку.

2. Щодо розміру оподаткування доходу отриманого засновниками ТзОВ-нерезидентами при створенні спільного підприємства з іноземними інвестиціями та оподаткування доходу, отриманого нерезидентами від спільної діяльності учасників договору про спільну діяльність, то згідно з пп.

141.4.1п. 141.4 ст. 141 Кодексу , будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу у разі здійснення резидентом або постійним представництвом нерезидента на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-якої виплати з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримується податок з таких доходів, зазначених у пп.

141.4.1п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відс. (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не

передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів із джерелом їх походження з України визначений статтею 103 Кодексу.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. З Кодексу).

Оператор, у разі виплати учаснику договору про спільну діяльність -нерезиденту отриманого ним від такої діяльності доходу, утримує податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відс. їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Інформацію про виплачені доходи від спільної діяльності нерезиденту - учаснику договору, суми утриманого з них податку та застосовану для оподаткування ставку зазначає оператор - резидент у додатку ПН до рядка 23 ПН Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, яка складається таким резидентом за результатами власної діяльності.

При цьому відповідальність за утримання і сплату податку при виплаті доходів нерезиденту, отриманих в межах спільної діяльності, покладається на резидента - оператора договору про спільну діяльність.

3.Щодо визначення вартості основних засобів, внесених нерезидентом, як внесок у статутний капітал та, як внесок у спільну діяльність, то об’єкт основних засобів, отриманий як внесок до статутного капіталу підприємства зараховується на баланс підприємства, і є його власністю .

Основними нормативними документами, що регламентують облік основних засобів та нематеріальних активів, а також їх відображення у бухгалтерському обліку або міжнародній фінансовій звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92 (далі - П(С)БО 7), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242 (далі -П(С)БО 8), Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) "Основні засоби" від 01.01.2014 та Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 38 (МСБО 38) "Нематеріальні активи" від 01.01.2014.

Пунктом 7 П(С)БО 7 та п. 10 П(С)БО 8 встановлено, що придбані (створені) основні засоби та нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Об'єкт основних засобів, який відповідає критеріям визнання активу, та нематеріальний актив слід оцінювати за собівартістю (п. 15 МСБО 16, п. 24 МСБО 38).

Статтею 138 Кодексу визначено порядок розрахунку різниць, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів і якими обумовлено збільшення або зменшення фінансового результату до оподаткування.

Згідно з абзацом першим п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, а згідно з абзацом першим п. 138.2 ст. 138 Кодексу -зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

4.Щодо внесення у статутний капітал права користування майном , яке не належить на праві власності засновником ТзОВ , або учасником спільної діяльності, то відповідно до статті 134 ГКУ суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Вклади учасників та засновників товариства визначено статтею 86 ГКУ.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства (п.2 ст.86 ГКУ).

5.Щодо пільг в оподаткуванні виробництва електроенергії з відновлюваних джерел (енергії вітру) , то відповідно до пункту 30.5 статті ЗО Кодексу податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом „в” пункту 17 підрозділу 4 „Особливості справляння податку на прибуток підприємств” розділу XX „Перехідні положення” Кодексу була передбачена пільга по оподаткуванню прибутку підприємств, які виробляють електричну енергію виключно з вІдновлювальних джерел енергії, а саме: тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняється від оподаткування прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств галузі електроенергетики (клас 40.11 група 40 КВЕД ДК 009:2005), які виробляють електричну енергію виключно з вІдновлювальних джерел енергії.

Законом України від 31.07.2014 року № 1621-VII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України”

виключено підпункт „в” пункту 17 підрозділу 4 розділу XX „Перехідні положення”. На даний час пільги по оподаткуванню прибутку підприємств, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел енергії Податковим кодексом не передбачені.

6. Щодо встановлених митних пільг щодо ввезення (імпорті) обладнання для виробництва електроенергії з відновлювальних джерел (енергії вітру) , то відповідно до ст. 18 розділу IV Закону України від 19 березня 1996 року N 93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування", зі змінами і доповненнями (далі - Закон N 93), оподаткування митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), здійснюється у порядку, встановленому Митним кодексом України .

7. Щодо порядку відшкодування ПДВ, сплаченого при ввезенні (імпорті) обладнання для виробництва електроенергії з відновлювальних джерел (енергії вітру), то відповідно до п.1 ст. 198. Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.1. ст. 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Слід зазначити, що п.4 ст.200 Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу.

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200і.З статті 200і цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

8. Щодо ставки ПДВ, яким оподатковується виробництво (постачання) електроенергії з відновлювальних джерел (енергії вітру), то операції, що є об’єктом оподаткування ПДВ визначені статтею 185 розділу V Кодексу. Зокрема, в підпунктах „а” - „б” пункту 185.1 цієї статті визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Відповідно до підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 розділу V Кодексу податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

База оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 розділу V Кодексу).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Водночас згідно з пунктом 44 підрозділу 2 розд. XX Кодексу тимчасово, до 1 січня 2019 року, платники податку, які здійснюють, зокрема, постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної енергії, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма пункту 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1

статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 Кодексу, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2019 року.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна „постачання товарів” електрична енергія, вважається товаром.

Враховуючи зазначене, пункт 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу поширюється на всіх платників податку, які постачають електричну енергію (у тому числі на виробників електричної енергії).

З метою застосування норм пункту 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу слід враховувати визначення терміну „касовий метод”, надане підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Згідно з даним визначенням, касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Таким чином, платник податку, який здійснює операції з постачання електричної енергії, визначає податкові зобов'язання з ПДВ за касовим методом за ставкою 20 %.