Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.02.2024 р. № 964/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні платник податку – фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи надала безвідсоткову поворотну фінансову допомогу юридичній особі на загальній системі оподаткування шляхом укладання договору позики в письмовій формі.

Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи може фізична особа – підприємець на єдиному податку другої групи надавати юридичним особам на загальній системі оподаткування безвідсоткову поворотну фінансову допомогу?

2. Що вважається наданням поворотної фінансової допомоги на постійній та непостійній основі?

3. Чи підпадає безвідсоткова поворотна фінансова допомога під діяльність у сфері фінансового посередництва?

4. Які виникають податкові наслідки у фізичної особи – підприємця у разі неможливості надавати поворотну фінансову допомогу?

Щодо першого та третього питань

Згідно з п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Правовою основою для надання поворотної фінансової допомоги є договір позики (ст.ст. 1046 – 1053 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України від 14 грудня
2021 року № 1953-ІХ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (далі – Закон № 1953) терміни вживаються в такому значенні:

фінансова послуга – операція або декілька операцій, пов’язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги(п.п. 64 частини першої ст. 1 Закону № 1953);

надавач фінансових послуг – фінансова установа, а у випадках, прямо визначених спеціальними законами, – інша юридична особа або філія іноземної юридичної особи, яка має право надавати фінансові послуги відповідно
до цього Закону та спеціальних законів (п.п. 33 частини першої ст. 1
Закону № 1953);

посередницькі послуги – одна чи декілька послуг, спрямованих на отримання клієнтом фінансової послуги (крім послуг, що надаються в межах професійної діяльності на ринках капіталу, передбачених частиною другою 
ст. 41 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-ІV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»), пов’язані з інформуванням, консультуванням, пропонуванням, підготовкою, укладенням та виконанням (супроводом) договорів про надання фінансових послуг, одержанням платежів у межах цих договорів, включаючи здійснення на підставі договору із суб’єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікації та верифікації клієнтів, а також інші послуги, визначені спеціальними законами (п.п. 39 частини першої ст. 1
Закону № 1953).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV ПКУ.

Згідно з п. 291.2 ст. 291 ПКУ спрощена система оподаткування обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 291.5 ст. 291 ПКУ визначені види діяльності, за умови здійснення яких фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку другої групи.

Відповідно до п.п. 6 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, другої групи суб’єкти господарювання (фізичні особи – підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III ПКУ.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву (п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПКУ).

Згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 ПКУ у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з Класифікатором видів економічної діяльності (далі – КВЕД ДК 009:2010), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.

Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності затверджено наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 (далі – наказ № 396).

З урахуванням наказу № 396 згідно з КВЕД ДК 009:2010 розділ 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» включає діяльність, пов’язану із залученням і перерозподілом фінансових коштів, крім тих, які призначені для цілей страхування, пенсійного забезпечення або обов’язкового соціального страхування

Зазначений розділ має клас 64.19 «Інші види грошового посередництва», який включає приймання депозитів і/або аналогів депозитів, а також надання кредитів і позик. Надання кредитів може виконуватися в різних формах, таких як позики, іпотечні кредити під заставу, кредитні картки тощо. Грошове посередництво зазвичай здійснюють фінансові установи, крім центрального банку, такі як комерційні банки,  ощадні банки, кредитні спілки.

Враховуючи наведене, оскільки надання поворотної фінансової допомоги належить до розділу 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення», має ознаки фінансового посередництва, то така діяльність є забороненою для фізичної особи – підприємця на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Отже, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку другої групи не можуть надавати фінансову допомогу, у тому числі поворотну, оскільки такий вид діяльності не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Крім того зауважуємо, що платник єдиного податку другої групи може надавати послуги виключно платникам єдиного податку та/або населенню.

Щодо четвертого питання

У разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання, платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (п.п. 5 п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).

Відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПКУ у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої – третьої груп вимог, встановлених главою 1 розділу XIV ПКУ, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої – третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (п. 300.1 ст. 300 ПКУ).

Щодо другого питання

Слід зауважити, що питання визначення наданням поворотної фінансової допомоги на постійній та непостійній основі не належить до компетенції ДПС.

Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування доходів фізичних осіб можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.