Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.02.2024 р. № 985/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, щоперебуває як фізична
особа – підприємець на спрощеній системі оподаткування другої групита займається перевезенням населення маршрутними таксі. За розпорядженням органу місцевого самоврядування було укладено тристоронній …, сторонами якого є: «Замовник» – орган місцевого самоврядування, «Оператор» – юридична особа і «Перевізник» – фізична особа – підприємець.

Предметом договору є встановлення та контроль за функціонуванням «Оператором» АСООП (автоматизованої системи обліку оплати пасажирів), а саме, валідаторів в салонах транспортних засобів «Перевізника» для можливості сплати за проїзд пасажирами за допомогою безготівкових засобів оплати проїзду – електронних носіїв. При цьому кошти отримані від продажу, поповнення електронних квитків «Оператор» акумулює на окремому рахунку, відкритому в банку України на своє ім’я, а наступного дня перераховує «Перевізнику» за вирахуванням своєї винагороди.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи має право фізична особа – підприємець перебувати на другій групі спрощеної системи оподаткування, коли оплату за перевезення пасажирів (фізичних осіб) в маршрутних таксі з валідаторами (від продажу/поповнення електронних квитків через АСООП) отримує від «Оператора» – юридичної особи, який надає послуги, отримуючи винагороду?

2. Чи повинна фізична особа – підприємець, яка не стягує кошти за проїзд, але в салоні маршрутного таксі якого встановлений валідатор, за допомогою якого відбувається зчитування вартості та кількості проїзду пасажирів, застосовувати реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмного реєстратора розрахункових операцій (далі – ПРРО)?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Правові засади застосуванняспрощеноїсистемиоподаткування, обліку та звітності, а такожсправлянняєдиногоподаткувизначеноглавою 1                    розділу XIV Кодексу.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1
розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексудо платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Враховуючи викладене, оскільки умовами тристороннього договору, укладеного між фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку «Перевізник»,…«Замовник» та юридичною особою «Оператор», передбачено, що Перевізник користується послугами Оператора в частині встановлення АСООП та отримання коштів від Оператора, а також надає послуги з пасажирських перевезень населенню, то такий платник єдиного податку має право перебувати на другій групі спрощеної системи оподаткування, за умови дотримання інших вимог, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу.

Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування доходів фізичних осіб можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Щодо другого питання

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій(далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»
(далі – Закон № 265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Відповідно до преамбули Закону № 265, встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

За визначенням, наведеним у ст. 2 Закону № 265, розрахункова
операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлено ст. 3 Закону № 265.

Тобто, у разі здійснення фізичною особою – підприємцем розрахункових операцій у розумінніЗакону № 265, застосування РРО/ПРРО є обов’язковим, у встановленому цим Законом порядку.

Поряд з цим, п. 4 ст. 9 Закону № 265 встановлено пільгу, відповідно до якої, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів, зокрема, на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.

Відповідно до звернення, фізичною особою – підприємцем укладено трьохсторонній Договір про здійснення справляння плати за транспортні послуги в міському пасажирському транспорті, предметом якого є встановлення та контроль за функціонуванням «Оператором» валідаторів в салонах транспортних засобів «Перевізника», для можливості справляння пасажирами сплати за проїзд, за допомогою безготівкових засобів оплати проїзду, електронних носіїв (в контексті звернення).

Як вбачається із звернення,валідаториє власністю «Оператора».

Оператор, генерує електронний квиток на проїзд, реалізує його пасажирам у тому числі шляхом списання коштів з платіжної карти пасажира під час зчитування карти валідатором.

В зв’язку з тим, що «електронний квиток» не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265, його продаж з використанням мережі інтернет, будь-яких додатків та/або програмно-технічних комплексів не може вважатись продажем послуги, а є продажем права на її отримання, що супроводжується надсиланням споживачу візуалізованого електронного квитка в обмін на який (за аналогією з використанням талонів на пальне, сертифікатів на товари, сертифікатів на суму коштів) споживач може отримати саму послугу з перевезення.

Отримання споживачем права на проїзд автомобільним транспортом, методом його оплати через валідатор та отримання споживачем електронного квитка, в межах надання послуги з перевезення пасажирів (багажу), не забезпечує та не може бути пов’язане із виконанням обов’язку «Перевізника», підтвердити факт надання такої послуги та облік торгівельної виручки від такої діяльності, у відповідності до законодавства України.

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець («Перевізник»)зобов’язаний застосовувати РРО/ПРРОу встановленому Законом № 265 порядку, або використовувати пільгу щодо незастосування РРО/ПРРО, встановлену п. 4 ст. 9 зазначеного Закону.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.