Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.02.2024 р. № 1013/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення
на отримання індивідуальної податкової консультації щодовіднесення до складу витрат операцій за договором добровільного страхування транспортного засобу за фізичну особі (орендодавця) та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Як зазначено у запиті, Товариство, орендує автомобіль у фізичної особи.

В договорі оренди автомобіля прописано, що страхування за договором добровільного страхування КАСКО за фізичну особу(орендодавця) сплачує підприємство (орендар).

Товариство звертається з проханням надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

•  Чи може підприємство (орендар) застрахувати орендований автомобіль за договором добровільного страхування КАСКО за фізичну особу (орендодавця) та відобразити ці витрати в господарській діяльності підприємства?
• Щодо оподаткування та податкових наслідків здійснення такої операції.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України від 18.11.2021 № 1909-IX «Про страхування» (далі – Закон № 1909), Законом України від 07.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961) та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до ст. 802 Цивільного кодексу України страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем.

Порядок страхування відповідальності наймача за шкоду, яка може бути завдана іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, встановлюється законом.

Так, відповідно до ст. 1 Закону № 1909 страхування – це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Страхувальник – це особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства.

Крім того, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом № 1961.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 63.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, встановлено ст. 165 Кодексу.

Водночас, перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачена будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь (п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Пунктом 167.1 ст. 167 Кодексу передбачено, що ставка податку становить
18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відсотки об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок (військовий збір) із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену п.п. .3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

При цьому податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені Кодексом для платників податків (п. 18.2 ст. 18 Кодексу).

Отже, з урахуванням вищезазначеного та фактично викладених у зверненні обставин, сума страхових платежів, яка сплачується юридичною особою (орендарем) за договором добровільного страхування транспортного засобу фізичної особи (орендодавця) за програмою «КАСКО», включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такої фізичної особи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат і інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 ст. 44 Кодексу передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

При цьому положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з добровільного страхування орендованого транспортного засобу фізичної особи (орендодавця).

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону Українивід 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Таким чином, питання формування у бухгалтерському облікувитрат за операціями із добровільного страхування орендованого транспортного засобу у фізичної особи належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).