Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.02.2024 р. № 973/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації щодо окремих питань сплати єдиного податку та мінімального податкового зобов’язання (далі - МПЗ) платника єдиного податку четвертої групи та, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно із зверненням Товариство є сільськогосподарським товаровиробником та платником єдиного податку четвертої групи.

Товариство, посилаючись на норми Кодексу, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи сплачується єдиний податок за земельні ділянки під господарськими будівлями і дворами в межах населеного пункту?
2. Чи сплачується єдиний податок за земельні ділянки під господарськими будівлями і дворами за межами населеного пункту?
3. Чи сплачується МПЗ за земельні ділянки під господарськими будівлями і дворами в межах населеного пункту?
4. Чи сплачується МПЗ за земельні ділянки під господарськими будівлями і дворами за межами населеного пункту?
5. Чи визначається МПЗдля земель запасу?

 

Щодо питання 1, 2, 3 та 4

Згідно з частиною першою ст. 22 Земельного кодексу України (далі – Земельного кодексу), землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною другою ст. 22 Земельного кодексу встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об'єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Питання реєстрації та статусу земельної ділянки регулюється положеннями Земельного кодексу, а питання оподаткування земельних ділянок регулюються Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.76 п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Одночасно згідно з визначенням пп. 14.1.77 п.14.1 ст. 14 Кодексу землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 1 розділу XIV «Спрощена система оподаткування» Кодексу - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

Згідно з договорами оренди між Карлівською РДА (орендодавець) та Товариством (орендар) цільове призначення земель - землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянкувизначено категорію земель - землі сільськогосподарського призначення, вид цільовогопризначення земельноїділянки - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. 292 прим. 1.1 ст. 292 прим. 1 Кодексу об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Таким чином, площа земельних ділянок з видом цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи.

Відповідно до пп. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Кодексу мінімальне податкове зобов'язання - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним МПЗ.

Особливості визначення загального МПЗ платників єдиного податку встановлено ст. 297 прим. 1 Кодексу.

Пунктом 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 Кодексу визначено, що платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов'язані подавати додаток з розрахунком загального МПЗ у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Класифікація земель за угіддями наведена в Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (далі – КВЗУ), наведеному в додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051 (далі – Порядок № 1051).

Тобто, щоб визначити вид сільськогосподарського угіддя для МПЗ, платникам податків потрібно користуватися КВЗУ. МПЗ визначається саме для сільгоспугідь, які відносяться до таких підгруп, як рілля (код КВЗУ 001.00), багаторічні насадження (код КВЗУ 002.03), сіножаті (код КВЗУ 002.01), пасовища (код КВЗУ 002.02) та перелоги (код КВЗУ 001.02).

Додатково повідомляємо, пунктом 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 Кодексу визначено, що МПЗ не визначається, зокрема, дляземельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 01 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів.

Враховуючи вищевикладене, при визначені МПЗ платнику єдиного податку слід керуватися даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

 

Щодо питання 5

Землями запасу визнаються всі землі, не переведені у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до статей 140 і 141 Земельного кодексу.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надано у власність або користування громадянам чи юридичним особам, можуть перебувати у запасі (ст. 19 Земельного кодексу).

Відповідно до вимог Земельного кодексуземельні ділянки із земель запасу можуть бути передані у власність або постійне користування громадянам, сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям.

Однак слід мати на увазі, що згідно зі ст. 92 Земельного кодексу права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

При цьому відповідно до п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за Земельним Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності на них або право оренди. Водночас при оподаткуванні підприємств, які отримують  земельні ділянки у власність або користування із земель запасу, враховуються дані державного земельного кадастру, який ведеться  землевпорядними органами, підпорядкованими Держкомзему України.

Відповідно до п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 Кодексу визначено, що МПЗ не визначається, зокрема, для земель запасу.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатись з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).