Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.03.2024 р. № 1056/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податків – фізична особа – підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування третьої групи, платник податку на додану вартість (далі – ПДВ). Платник має намір придбати автомобіль для використання в рамках оподатковуваних операцій та господарської діяльності, що буде підтверджуватися дорожніми листами, наказами, актами і іншими документами.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

Чи має право фізична особа – підприємець на формування податкового кредиту при придбанні транспортного засобу з метою його використання у власній господарській діяльності? Чи має право на віднесення сплачених сум ПДВ при придбанні транспортного засобу до податкового кредиту?

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Загальні положення щодо права власності регулюються Главою 23
(ст.ст. 316 – 327) Книги третьої ЦКУ.

Згідно зі ст. 318 ЦКУ суб’єктами права власності є український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 ЦКУ, зокрема, фізичні та юридичні особи.

Крім того, право приватної власності закріплено ст. 325 ЦКУ, відповідно до якої суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Таким чином, з урахуванням норм ЦКУ, суб’єктом права власності законодавством визнаються фізичні особи (громадяни), які можуть бути власниками будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізичних осіб, і водночас право власності (у тому числі приватного) не може бути оформлене на фізичну особу – підприємця, оскільки фізична особа – підприємець не визначається ЦКУ як суб’єкт права власності.

В той же час згідно з частиною першою ст. 320 ЦКУ власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ,
у тому числі операції з безоплатної передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до п.п. 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів)
(п. 188.1 ст. 188 ПКУ).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правила формування податкового кредиту встановлено ст. 198 ПКУ.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням (будівництвом, спорудженням), основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такi товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими тa іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПКУ (п. 198.6 ст. 198 ПКУ).

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПКУ).

Таким чином, ст. 198 ПКУ, яка регулює питання формування податкового кредиту, не встановлює жодних обмежень чи відмінностей щодо включення сум ПДВ до податкового кредиту у залежності від виду платника податку (юридична особа чи фізична особа – підприємець) або його форми власності. Отже, порядок формування податкового кредиту, визначений ст. 198 ПКУ, є єдиним для усіх платників ПДВ. Підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.

З огляду на зазначене, фізична особа – підприємець – платник ПДВ при придбанні нею рухомого майна має право включити до податкового кредиту суму ПДВ на підставі зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, складеної на таку фізичну особу – підприємця.

При цьому, якщо з урахуванням положень частини першої ст. 320 ЦКУ таке майно використовується фізичною особою – підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, то у даному випадку такій фізичній особі – підприємцю – платнику ПДВ не потрібно нараховувати податкові зобов’язання відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ та, виходячи з бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до п.189.1 ст. 189 ПКУ, складати відповідну податкову накладну.

У разі подальшого використання такого рухомого майна в неоподатковуваних операціях та/або в негосподарській діяльності такий платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ та не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду скласти і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ, виходячи з бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.