Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.02.2024 р. № 1037/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодексу), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що планує укладати зі стажистами договори стажування у відповідності з Порядком укладення договору про стажування здобувачів професійної (професійнотехнічної), фахової передвищої, вищої освіти у роботодавця, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 № 20
(зі змінами).

Підпункт 7 п. 7 Типового договору стажування, затвердженого вказаною постановою, передбачає, що роботодавець зобов’язується у разі виконання стажистом професійних робіт, передбачених індивідуальною програмою стажування за встановленими нормами (вказуються види робіт та їх обсяг), забезпечити своєчасну їх оплату у визначеній сумі на підставі акту здавання – приймання робіт. Отже, відносини за договором стажування можуть як включати, так і не включати виконання стажистом професійних робіт на користь роботодавця та здійснення оплати праці стажиста роботодавцем.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи необхідно відображати договори про стажування здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти у роботодавця у Додатку 5 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок):

1.1. якщо за договором стажування відбувається виконання стажистом професійних робіт на користь роботодавця та здійснюється оплата праці стажиста роботодавцем;

1.2. якщо за договором стажування не відбувається виконання стажистом професійних робіт на користь роботодавця та не здійснюється оплата праці стажиста роботодавцем.

2. У випадку необхідності відображення договорів стажування у Додатку 5 до Розрахунку, як зазначено у попередньому питанні:

2.1. яким чином зазначати відомості про договори стажування у Додатку 5 до Розрахунку;

2.2. які відомості мають зазначатись у графі 18 «Дата створення нового робочого місця (штатної одиниці), на яке у звітному періоді працевлаштований працівник».

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108), та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Ставка єдиного внеску для зазначеної категорій платників становить 22 відс. до бази нарахування єдиного внеску (частина п'ята ст. 8 Закону № 2464).

При цьому відповідно до п. 4 частини другої ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов’язаний подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Кодексу.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Розрахунку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, із змінами (далі – Порядок).

Для забезпечення ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації, накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування створено Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі – Державний реєстр) (частина перша ст. 16 розділу V Закону № 2464).

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга ст. 16 розділу V Закону № 2464).

Реєстр страхувальників – це автоматизований банк відомостей, створений для ведення обліку платників єдиного внеску – страхувальників (ст. 19 Закону № 2464).

Страхувальники – це роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов'язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Слід зазначити, що Пенсійний фонд України (далі – ПФУ) відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до Закону № 2464 (п. 1 частини першої ст. 12¹ Закону № 2464).

Реєстр застрахованих осіб – це автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону (частина перша ст. 20 Закону № 2464).

Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Пунктом 3 частини першої ст. 12¹ Закону № 2464 визначено, що ПФУ здійснює контроль, у тому числі спільно з податковими органами, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Таким чином, ДПС здійснює контроль за збором та обліком єдиного внеску в розрізі страхувальників, а не застрахованих осіб.

Враховуючи викладене, відомості, які містяться, зокрема, в Додатку 5 до Розрахунку, належать до персоніфікованих даних, тобто таких, що обліковуються в Реєстрі застрахованих осіб.

У зв’язку з чим контроль та роз’яснення щодо відображення таких відомостей відповідно до ст.ст. 12¹, 14¹ Закону № 2464 здійснює ПФУ.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.