Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.02.2024 р. № 1039/ІПК/99-00-21-02-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду запиту на отримання індивідуальної податкової консультації Товариства щодо ведення бухгалтерського обліку на договірних засадах та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму запиті Товариство повідомляє, що має намір організувати ведення бухгалтерського обліку на договірних засадах з підприємством, суб’єктом підприємницької діяльності, що проводить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, при цьому Товариство є емітентом цінних паперів, та є суб’єктом господарювання, у якого балансова вартість активів понад 20 мільйонів євро, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) понад 40 мільйонів євро, середня кількість працівників – понад 250 осіб.

Товариство посилаючись на норми Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) та  Цивільного кодексу України вбачає, що юридична особа може надавати послуги бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності на підставі договору.

Також Товариство зазначає, що представництво юридичної особи може здійснювати керівник на підставі статуту, або працівник юридичної особи, яка надаватиме послуги бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності фінансової компанії, на підставі довіреності, виданої безпосередньо даною юридичною особою, в тому числі і підписувати фінансову звітність Замовника.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Товариство при веденні бухгалтерського обліку без головного бухгалтера, на підставі договору з суб’єктом підприємницької діяльності, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, не порушить вимоги Закону № 996 та Кодексу?

2. Які можуть бути застосовані фінансові санкції до Товариства, якщо Товариством буде запроваджено ведення бухгалтерського обліку без головного бухгалтера, на підставі договору з суб’єктом підприємницької діяльності, що проводить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності?

3. Які фінансові чи інші санкції будуть застосовані до Товариства, якщо до Декларації з податку на прибуток підприємств буде долучено фінансову звітність, яка не буде підписана головним бухгалтером, але буде підписана керівником Товариства або уповноваженою особою, а також керівником підприємства, що проводить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, або уповноваженою ним особою?

4. Якщо фінансова звітність Товариства не буде підписана головним бухгалтером, але буде підписана керівником Товариства або уповноваженою особою, а також керівником підприємства, що проводить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, або уповноваженою ним особою, чи буде дана звітність вважатися не оприлюдненою?  

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Кодексу).

Згідно з пунктом 46.2 статті 46 Кодексу фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) є додатком до Декларації (розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід’ємною частиною.

Платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону № 996 зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 Кодексу.

Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону № 996 зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором. Звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) подаються платниками податку згідно з цим абзацом за формою, визначеною згідно з Законом № 996, у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 Кодексу.

Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону № 996 зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають контролюючому органу річну фінансову звітність, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним. У разі неподання (несвоєчасного подання) річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, застосовується відповідальність, передбачена пунктом 120.1 статті 120 Кодексу, для подання податкових декларацій (розрахунків).

Загальні вимоги щодо складання податкової звітності визначено статтею 48 Кодексу, згідно з якою податкова декларація повинна містити обов’язкові реквізити, передбачені підпунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Кодексу.

Податкова декларація повинна бути підписана, зокрема, керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником (підпункт 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Кодексу).

Таким чином, керівник (уповноважена особа) та особа, яка відповідає за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку, є відповідальними  за ведення та подання податкової звітності.

Положеннями пункту 66.4 статті 66 Кодексу передбачено, що платники податків – юридичні особи та їх відокремлені підрозділи зобов’язані подати контролюючому органу відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, її відокремлених підрозділів, у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідальність за неподання такої інформації визначається Кодексом.

Питання щодо подання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку визначені пунктом 9.3 розділу ІХ  Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 р. за № 1562/20300.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом № 996.   

Згідно з статтею 8 Закону № 996 бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог Закону № 996 обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб'єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.

Підприємство, що становить суспільний інтерес, зобов’язане утворити бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером, до складу якої входять не менше двох осіб (абзац шостий частини четвертої статті 8 Закону № 996).

До підприємств, що становлять суспільний інтерес належать підприємства – емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на регульованому ринку капіталу або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію, банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи (крім інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що належать до мікропідприємств та малих підприємств) та підприємства, які відповідно до Закону № 996 належать до великих підприємств (абзац двадцять третій статті 1 Закону № 996).

Відповідно до статті 2 Закону № 996 великими є підприємства, які не відповідають критеріям для середніх підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:

балансова вартість активів – понад 20 мільйонів євро;

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – понад 40 мільйонів євро;

середня кількість працівників – понад 250 осіб.

Частиною першою статті 11 Закону № 996 передбачено, що підприємства зобов’язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансову звітність підприємства, що становить суспільний інтерес, підписують керівник або уповноважена особа у визначеному законодавством порядку та головний бухгалтер.

Згідно зі статтею15 Закону № 996 контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

Статтею 164² Кодексу України про адміністративні правопорушення установлена відповідальність, зокрема, за відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності.

Водночас відповідно до підпункту 18 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 Мінфін, зокрема, здійснює державне регулювання бухгалтерського обліку, фінансової звітності в Україні, визначає єдині методологічні засади бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності, обов’язкові для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків).

Тому з питання ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).