Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.03.2024 р. № 1097/ІПК/99-00-04-03-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товаристванадісланого листом Головного управління ДПС у м. Києвіщодо надання роз’яснень з окремих питань, які  виникають при провадженні господарської діяльності, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні,основним напрямком господарської діяльності Товариства є оптова торгівля обладнанням. З огляду на викладене, Товариство просить надати роз’яснення з наступних питань:

1) щодо можливості здійснення Товариством операцій з продажу фізичним особам товару (зокрема генераторні установки) у роздріб, якщо у реєстраційних документах платника не зазначено вид економічної діяльності «роздрібна торгівля»;

2) щодо  наявності обмежень у кількості одиниць товару (зокрема генераторні установки), яка може бути реалізована Товариством одній фізичній особі - покупцю;

3) щодо необхідності отримання дозволів при здійсненні роздрібної торгівлі з розрахунками у безготівковій формі.

Щодо питання 1

Основні засади господарювання в Україні визначені Господарським кодексом України (далі – ГКУ).

Згідно з частиною першою статті 19ГКУсуб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до частини першої статті 44 ГКУ, підприємництво здійснюється на основі, зокрема:

вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Загальні умови провадження торговельної діяльності суб'єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства визначаються Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 833).

Пунктом 5 Порядку № 833 визначено, що суб'єкт господарювання провадить торговельну діяльність після його державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності відповідних документів дозвільного характеру та ліцензії.

Частиною першою статті 4 Закону України від 06 вересня 2005 року  № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» зі змінами і доповненнями встановлено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, зокрема, встановлюється необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види.

Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності затверджений Законом України від 19 травня 2011 року № 3392-VI «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» (далі –Закон № 3392).

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону № 3392 забороняється вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого Законом № 3392.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню визначено статтею 7 Закону України від 02 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 222).

Відповідно до статті 3 Закону № 222, види господарської діяльності, не зазначені у статті 7 Закону № 222, ліцензуванню не підлягають.

Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності (далі – КВЕД) ДК 009:2010», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, визначено, що КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов’язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами.

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.

Отже, Товариство має право здійснювати будь-який вид діяльності, що не суперечить законодавству при умові отримання відповідних документів дозвільного характеру та ліцензій, якщо їх наявність передбачена Законом № 3392, Законом № 222 та іншими законодавчими актами.

Щодо питання 2-3

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (пункти 5.2, 5.3 статті 5 Кодексу).

Правовідносини у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій регулюються Кодексом та Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами і доповненнями (далі –Закон № 265).

Чинна редакція Закону № 265 визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Обов’язок щодо використання РРО та/або ПРРО суб’єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу передбачено статтею 3 Закону № 265.

При цьому, статтею 9 Закону № 265 визначено при яких умовах суб’єкти господарювання можуть РРО та/або ПРРО, та розрахункові книжки не застосовувати.

Так, пунктом 12 статті 9 Закону № 265 визначено, що РРО та/або ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо).

Враховуючи викладене, нормами Кодексу, Закону № 265 та Порядком № 833 не передбачено будь-яких обмежень щодо кількості одиниць товару (зокрема генераторні установки), яка може бути реалізована платником податків - юридичною особою на адресу одного покупця - фізичної особи. При цьому законодавство не забороняє суб’єкту господарювання самостійно встановлювати такі обмеження при проведенні власної торгівельної діяльності.

У разі, якщо при здійсненні Товариством операцій з продажу товарів розрахунки з покупцями здійснюються у безготівковій формі, обов’язку застосовувати РРО та/або ПРРО та розрахункові книжки не передбачено.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).