Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.03.2024 р. № 1186/ІПК/99-00-04-02-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду зверненнята керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі –Кодекс) повідомляє.

У своєму зверненні, Товариство повідомило,  що має не включені до податкового кредиту суми ПДВ відображені вподаткових накладних,реєстрація яких в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) контролюючим органом булазупинена.

Постачальником по деяким податковим накладним не проводилась процедура оскарження рішень контролюючого органу щодо зупинення податкових накладних. Також у Товариства у наявності податкові накладні, по яким термін  включення до податкового кредиту минув.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання: яксписати у витрати суми ПДВ по податковим накладним, реєстрація яких в ЄРПН зупинена та по податковим накладним, по яким термін  включення до податкового кредиту минув.

Індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій (підпункт 14.1.172¹ пункт 14.1 стаття 14 розділу І Кодексу).

Метою податкової консультації є викладення (роз’яснення) контролюючим органом платнику податків змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Платники  податку, згідно зі статтею 36 розділу І Кодексу, зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені Кодексом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» (далі – Закон № 996).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Тому платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (абзац сьомий статті 4 Закону № 996).

Бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно доабзацу шостого статті 4 Закону № 996  ґрунтуються, зокрема на такому принципі, якнарахування – доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6Закону № 996).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну податкову службу  України,   затвердженого  постановою    Кабінету    Міністрів   України від 06 березня 2019 року № 227 (далі – Положення № 227), ДПС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

У своїй діяльності ДПС керується Конституцією України, законами України та іншими актами законодавства і діє виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

Положеннями № 227 не передбачено повноважень ДПС щодо контролю у сфері бухгалтерського обліку, а саме списання витрат по податковим накладним, реєстрація яких зупинена та  податковим накладним, по яким термін  включення до податкового кредиту минув.

Пунктом 1 та підпунктом 3 пункту 3 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства. Одним із основних завдань Мінфіну є забезпечення формування та реалізацію єдиної державної податкової і митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства.

Разом з тим повідомляємо, що висновки з питань практичного використання норм податкового законодавства надаються контролюючим органом на звернення Товариства виходячи із суті питань, порушених у такому зверненні. При підготовці відповіді на звернення Товариства не здійснюється аналіз господарських операцій платника, не проводиться оцінка правильності розуміння платником податку тих чи інших норм податкового законодавства, а також правомірності відображення окремих операцій в податковому та бухгалтерському обліку платника податку (така оцінка здійснюється під час проведення контрольно-перевірочної роботи).

Слід зазначити, що на підставі підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу тимчасово до 01.08.2023 зупинявся перебіг строків, зокрема щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу.