Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.03.2024 р. № 1197/ІПК/99-00-04-03-02 ІПК

Державна податкова служба України на звернення Державного підприємства (далі – підприємство) про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені за порушення правил сплати (перерахування) частини чистого прибутку (доходу) до бюджету, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Підприємство повідомило, що у листопаді 2018 року у нього виникла заборгованість з частини чистого прибутку (доходу) державних підприємств в сумі 29,0 млн грн через відсутність обігових коштів. У 2021 році відбулося повне погашення заборгованості минулих періодів та нарахованої пені.

Платник просить надати роз’яснення щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені на суму заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) за 2018 рік, яка була погашена у 2021 році.  

27 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Закону України «Про управління об’єктами державної власності» від 21 вересня 2006 № 185 (далі – Закон № 185), передбаченні положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 465-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон № 465).

Відповідно до змін, внесених до ст. 2 Закону № 185, Кодекс є складовою законодавства про управління об’єктами державної власності.

Змінами до частини п’ятої ст. 11 та частини третьої ст. 11¹ Закону № 185 передбачено подання державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до контролюючого органу розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку (далі – Розрахунок) у порядку та строки, встановлені Кодексом.

Також для платників частини чистого прибутку (доходу) передбачена відповідальність у порядку, передбаченому Кодексом, за неподання або несвоєчасне подання до контролюючих органів Розрахунку та за порушення правил нарахування та сплати (перерахування) цього платежу.

Змінами до ст. 16 Закону № 185 на контролюючі органи покладено обов’язок здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, а також стягнення зазначеного платежу до бюджету у разі його несплати у порядку, встановленому Кодексом.

23 травня 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу, передбачені положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон № 466) щодо адміністрування контролюючими органами частини чистого прибутку (доходу).

Зокрема, до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу внесені зміни, якими поняття «грошове зобов’язання платника податків» доповнено словами «інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи» та словом «пеня». Тобто зобов’язання зі сплати частини чистого прибутку (доходу) є грошовим зобов’язанням платника.

На контролюючі органи покладено обов’язок здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями (пп. 19¹.1.51 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу).

Також, внесено зміни до ст. 46 Кодексу, якими, зокрема, розширено поняття «податкова декларація», визначене п. 46.1 ст. 46 Кодексу, та викладено у новій редакції п. 46.2 ст. 46 Кодексу.

Так, податковою декларацією, розрахунком є – документ, що подається платником податків контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов’язання.

Розрахунок, який подається до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівняно до податкової декларації (абзац другий п. 46.1 ст. 46 Кодексу).

Пункт 46.2 ст. 46 Кодексу доповнено абзацом п’ятим, згідно з яким для частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Для державних унітарних підприємств та їх об’єднань Розрахунок, складений наростаючим підсумком за такі звітні періоди, подається у строки, визначені пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Кодексу, тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду. При цьому відповідно до пп. 49.18.6 п. 49.18 та абзацу першого п. 49.19 ст. 49 Кодексу Розрахунок, що складається наростаючим підсумком за рік, подається до контролюючих органів протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункти 49.18.2, 49.18.6 п. 49.18, п. 49.19 ст. 49 Кодексу).

Статтею 11 Закону № 185, зі змінами, внесеними Законом № 465, передбачена відповідальність платників частини чистого прибутку (доходу), за неподання або несвоєчасне подання до податкових органів розрахунку частини чистого прибутку (доходу), або за порушення правил нарахування та сплати (перерахування) такого платежу у порядку, передбаченому Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Із викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов’язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Враховуючи викладене, за порушення порядку сплати (перерахування) грошового зобов’язання з частини чистого прибутку (доходу), вчиненні до 23.05.2020, тобто до набрання чинності змін до Кодексу, внесених Законом № 466,  штрафні (фінансові) санкції та пеня не застосовуються.

Крім  того, інформуємо, на підставі пункту 52⁸, підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу зупинявся(ється) перебіг строків, зокрема щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно підприємством, якому надано таку консультацію.