Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.06.2017 р. № 641/6/99-99-13-02-03-15/ІПК



Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування винагороди резидента, що одержується у зв'язку з роботою за наймом, яка здійснюється на борту повітряного судна, що експлуатується в міжнародних перевезеннях і в межах компетенції повідомляє.

Основні засади господарювання в Україні визначено Господарським кодексом України (далі - ГКУ), відповідно до ст. З якого під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст. 46 ГКУ укладати з громадянами договори щодо використання їх праці мають право підприємці (суб’єкти підприємництва).

При цьому за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу заробітну плату (ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні, регулюються Кодексом.

Пунктом 14.1 ст. 14 Кодексу визначено поняття, які вживаються в такому значенні:

роботодавець - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами. Для цілей розділу IV Кодексу до роботодавця прирівнюються, зокрема постійне представництво нерезидента, яке нараховує (виплачує) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими (п.п. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Кодексу);

заробітна плата для цілей розділу IV Кодексу - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються

(надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 якого доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) включаються загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є об’єктом оподаткування резидента (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Також доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (далі - збір) (п.п. 1.2 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб (збору) до бюджету визначено ст. 168 Кодексу, згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 якої податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок (збір) із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку (збору), визначену в ст. 167 Кодексу та п.п. 1.3 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

При цьому податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це, зокрема представництво нерезидента - юридичної особи, яке зобов'язано нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Кодексу (п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу)

Враховуючи викладене, постійне представництво нерезидента - юридичної особи, яке відповідно до Кодексу має статус податкового агента, зобов’язане виконати усі функції податкового агента, визначені п. 176.2 ст. 176 Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.