Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.03.2024 р. № 1110/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Господарства щодо деяких питань визначення мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) та бази оподаткування  єдиним податком четвертої групи, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Господарство повідомило, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку третьої групи. На підставі договору емфітевзису з фізичними особами використовує земельну ділянку площею 74 га з комбінованою структурою угідь (рілля, сіножаті, яри, земля під будівлями, водотоки).

Податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та військовий збір сплачені в лютому 2023 року за період користування лютий 2023 – березень 2024. Право користування за договором обліковується як нематеріальний актив.

У Господарства наявний витяг нормативно грошової оцінки (далі – НГО) всієї земельної ділянки, Господарство не може отримати в територіальних органах Державного земельного кадастру НГО сільськогосподарських угідь.

Враховуючи вищевикладене, Господарство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Яку вартість сільськогосподарських угідь необхідно використовувати при розрахунку МПЗ?
2. Як розрахувати зменшення МПЗ на сплачені ПДФО та військовий збір (чи їх частини) при виплаті за договором, якщо плата стосується ділянки в цілому?
3. Яку вартість сільськогосподарських угідь необхідно використовувати при розрахунку єдиного податку четвертої групи (Господарство планує перейти на сплату єдиного податку четвертої групи у 2024 році)?

 

Щодо першого та третього питання

Емфітевзис — це довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується, право використання чужої земельної ділянки для сільськогосподарських потреб (глава 33 Цивільного кодексу України). Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарського виробництва (користувач).

Підставою для встановлення емфітевзису є договір про надання права користуванння чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Строк емфітевзису, розмір оплати, її форма, порядок та строки виплати встановлюються договором.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV  (стаття 126 Земельного кодексу України).

МПЗ це – мінімальна величина податкового зобов’язання зі сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним МПЗ (підпункт 14.1.114 прим. 2 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до пункту 38 прим. 1.3 статті 38 прим. 1 Кодексу у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному Кодексом.

Порядок визначення МПЗ встановлено статтею 38 прим. 1 Кодексу, згідно з підпунктом 38 прим. 1.1.4 якого МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Особливості визначення МПЗ визначені підпунктом 38 прим.1.1
статті 38 прим.1 Кодексу МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГОд х К х М / 12,

де: МПЗ - мінімальне податкове зобов'язання;

НГОд - НГО відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Кодексом для справляння плати за землю;

К - коефіцієнт, який становить 0,05;

М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно до пункту 292 прим 1.2 статті 292 прим. 1 Кодексу базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є НГО одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на
1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є НГО ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

Тобто, одним із елементів бази оподаткування МПЗ, єдиним податком четвертої групи, встановленої згідно зі статті 292 прим. 1 Кодексу є НГО з урахуванням коефіцієнта індексації.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України від 11.12.2003 № 1378-IV «Про оцінку земель» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 1378).

Частиною другою статті 20 Закону № 1378 визначено, що дані про НГО окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з НГО земельної ділянки.

Витяг з технічної документації про НГО окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 3 статті 23 Закону № 1378).

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (частина перша статті 15 Закону
№ 1378).

НГО земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом (частина друга статті 15 Закону № 1378).

Відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 3613), адміністратором Державного земельного кадастру (далі – Кадастр) є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (пункт 3 статті 6 Закону № 3613).

Видача витягів відноситься до адміністративних послуг та надається за заявницьким принципом структурними територіальними підрозділів Головного управління Держгеокадастру.

Тобто, оскільки НГО земель є елементом бази оподаткування МПЗ, платниками використовується НГО земель сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь: ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) по кожній земельній ділянці окремо.

При цьому для отримання інформації щодо нормативної оцінки земельних ділянок платникам податку необхідно було звертатися до територіальних підрозділів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок.

При цьому, якщо суб’єкт господарювання – платник єдиного податку з певних причин не може своєчасно отримати витяг (довідку) про змінену НГО земельної ділянки, то для розрахунку загального МПЗ такий платник податку самостійно розраховує податкове зобов’язання з урахуванням інформації про НГО земель, наявну у Кадастрі.

Після отримання довідки (витягу) про зміну розміру НГО земельної ділянки суб’єкт господарювання зобов’язаний відповідно до статті 50 Кодексу уточнити показники податкової декларації платника єдиного податку.

 

Щодо другого питання

Відповідно до пункту 297 прим. 1. 3 та пункту 297 прим. 1. 4 Кодексу для платників єдиного податку третьої групи (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за податковий (звітний) рік, розрахована відповідно до підпункту 14.1.262 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, дорівнює або перевищує 75 відсотків та становить менше 75 відсотків, різниця між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального МПЗ загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, зокрема, відносяться:

ПДФО та військовий збір з доходів фізичних осіб за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Таким чином, до сум сплачених ПДФО та військового збору з доходів фізичних осіб відносяться суми ПДФО та військового збору тільки за договорами емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатись з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником, якому надано таку консультацію.