Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.03.2024 р. № 1171/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультаціїз питаньщодо особливостейзастосування мінімального податкового зобов’язань (далі –МПЗ) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариствоє сільськогосподарським товаровиробником та платником єдиного податку четвертої групи, орендує земельні ділянки, в т. ч. у фізичних осіб – власників земельних паїв.

Товариство повідомляє, що частина договорів оренди земельних ділянок (паїв) укладена до 2012 року. Зазначені договори оренди зареєстровані у Державному земельному кадастрі та незареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Всі орендовані земельні ділянки відображені Товариством у податковій звітності, але власникам орендованих земельних ділянок нараховано МПЗ за 2022 рік.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи є правомірним нарахування власникам земельних ділянок (паїв), які передали в оренду Товариству земельні ділянки, МПЗ за 2022 рік, за умови що укладені договори оренди зареєстровані у 2012 роціу державному земельному кадастрі  відповідно до норм законодавства, яке було чинним на дату укладання договорів оренди?

Згідно з пунктом 297¹.1 статті 297¹ Кодексу платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, зобов'язані подавати додаток з розрахунком загального МПЗ у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Договірні відносини щодо оренди земельних ділянок регулюються Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України (далі – ЗКУ), Законом України від 06 жовтня 1998 року №161-XIV «Про оренду землі» (далі – Закон №161).

Статтями 125, 126 ЗКУ встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Права власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону та виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до пункту 38¹.4 статті 38¹ Кодексу у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Враховуючи зазначене, якщо Товариство користується земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності фізичних осіб, без укладання договору оренди та/абовідсутності державної реєстрації переходу такого права користування, то обов’язок з визначення загального МПЗ виникає у власників (користувачів) земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Слід зазначити, що необхідною умовою правильного застосування податкового законодавства є встановлення (з’ясування) всіх суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та детального вивчення всіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).