Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.03.2024 р. № 1261/ІПК/99-00-07-04-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – Товариство) від  № (вх. ДПС №  від, далі – звернення) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до тексту звернення, Товариство перебуває на загальній системі оподаткування та має відокремленні підрозділи, які готівкові розрахунки проводять виключно з застосуванням програмного реєстратора розрахункових операцій. Товариство розглядає питання щодо прийняття рішення про відмову від ведення касової книги на відокремлених підрозділах (пункт 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148).

Враховуючи викладене вище, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи може відокремлений підрозділ при відмові від ведення касової книги самостійно здавати торгівельну виручку до установи банку через уповноважену особу відокремленого підрозділу? Якими документами в такому випадку оформити видачу готівки з каси уповноваженій особі?
2. Якщо відокремлений підрозділ не веде касову книгу згідно
   п. 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148 чи може сформувати «Вкладний аркуш касової книги» та видатковий касовий ордер лише за один день, коли буде необхідність видати готівку під звіт або виплати заробітну плату?
3. Як при відмові від ведення касової книги на відокремленому підрозділі коригувати нестачі/надлишки, які виникають під час здачі торгівельної виручки до банку?
4. Чи може відмовитися від ведення касової книги відокремлений підрозділ, якщо має в наявності кілька касирів, які здають торгівельну виручку старшому касиру, оформлюючи прибутковий касовий ордер та заповнюючи книгу старшого касира?
5. Чи може Товариство видати наказ про відмову від ведення касової книги для декількох підрозділів? Чи повинен розповсюджуватися на всі відокремленні підрозділи згаданий наказ про відмову від ведення касової книги?

 

Щодо питання 1, 2 та 5.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (далі – Положення № 148), визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України, зокрема, юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі – підприємства) під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності.

Підприємство на підставі Положення № 148 зобов’язане розробити та затвердити внутрішнім документом порядок оприбуткування готівки в касі підприємства, у якому максимально врахувати особливості роботи як підприємства, так і його відокремлених підрозділів [внутрішній трудовий розпорядок, режим роботи, графіки змінності, порядок та особливості здавання готівкової виручки (готівки) до банку]. Для відокремлених підрозділів підприємства порядок оприбуткування готівки в касі встановлюється та доводиться внутрішніми документами підприємства. Розроблений порядок повинен відповідати вимогам Положення № 148 та не суперечити законодавству України (пункт 12 Положення № 148).

Підприємство відповідно до вимог Положення № 148 зобов’язане визначити та затвердити внутрішнім документом місце та спосіб зберігання відокремленими підрозділами щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) у електронній формі, формат їх зберігання, який має забезпечувати візуальний перегляд щоденних Z-звітів представниками центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а також відповідальну за зберігання цих чеків особу.

Абзацами 3 та 4 пункту 39 Положення № 148 передбачено, що відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов’язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

Відокремлені підрозділи підприємств, які здійснюють готівкові розрахунки застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та/або розрахункових книжок (далі – РК) та веденням книг обліку розрахункових операцій (далі – КОРО), але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, касової книги не ведуть.

Відповідно до абзацу 4 пункту 11 Положення № 148, оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням програмних РРО без ведення касової книги, є забезпечення щоденного створення засобами програмних РРО у паперовій та/або електронній формі фіскальних звітних чеків та подання їх до фіскального сервера засобами телекомунікацій, а також направлення створених програмними РРО електронних розрахункових документів та повідомлень для їх реєстрації і довгострокового зберігання до фіскального сервера.

Підприємства мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує самостійно встановлений ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств мають право здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас юридичних осіб або надавачів платіжних послуг, комерційних агентів із приймання готівки для її переказу і зарахування на банківські рахунки юридичних осіб (пункт 15 Положення № 148).

Пунктом 29 Положення № 148 передбачено, що вилучення готівки з місця здійснення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або РК для здавання її до банку оформляється відповідними чеками РРО із виконанням операції «службова видача».

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку та є підтвердженням оприбуткування готівки в касі суб’єктів господарювання, є:

1) квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, підписана відповідальними особами банку та засвідчена відбитком печатки банку (за потреби);

2) квитанція/чек банкомата чи програмно-технічного комплексу самообслуговування;

3) супровідний касовий ордер до сумки з цінностями;

4) чек платіжного термінала в разі проведення інкасації коштів у режимі реального часу з використанням платіжних терміналів.

Як відповідь на питання 1 повідомляємо, що відокремлений підрозділ Товариства має право здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас юридичних осіб або надавачів платіжних послуг, комерційних агентів із приймання готівки для її переказу і зарахування на банківські рахунки юридичних осіб.

Вилучення готівки з місця здійснення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або РК для здавання її до банку оформляється відповідними чеками РРО із виконанням операції «службова видача».

З урахуванням абзацу 3 пункту 39 Положення № 148, як відповідь на питання 2 повідомляємо, що наведені у зверненні фактичні обставини потребують обов’язкового ведення касової книги відокремленим підрозділом Товариства.

Як відповідь на питання 5 повідомляємо, що Положення № 148 не містить обов’язкових вимог щодо описаних у цьому питанні обставин.

Врегулювання правовідносин, описаних у питанні 5 належить виключно до компетенції Товариства.

Щодо питання 3 та 4 повідомляємо таке.

Підпунктом 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація, це роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Кодексу посадові та службові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Пунктом 52.1 статті 52 Кодексу передбачено, що за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити, зокрема, зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин).

Звернення Товариства не відповідає вимогам пункту 52.1
статті 52 Кодексу в частині зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин), зокрема:

у зверненні не наведено викладу фактичних обставин, щодо яких його сформовано, тобто відсутня деталізація правовідносин, в рамках яких підлягають застосуванню відповідні норми податкового законодавства;

- у зверненні не наведено викладу фактичних обставин, щодо яких його сформовано, тобто відсутня деталізація правовідносин, в рамках яких підлягають застосуванню відповідні норми податкового законодавства;

- не визначені конкретні норми, щодо застосування яких Товариство просить надати роз’яснення,

а посилання в ньому на складність застосування норм Податкового кодексу України та необхідність формування розуміння обсягу податкових обов’язків, не мають жодного відношення до порядку ведення касових операцій у національній валюті України.

Крім того, «коригування нестачі/надлишків, які виникають під час здачі торгівельної виручки до банку» не визначено нормами Положення № 148.

Також незрозуміло, про яку саме «книгу старшого касира» йдеться у зверненні.

Тобто, звернення Товариства оформлено суто формально для отримання індивідуальної податкової консультації, що унеможливлює надання індивідуальної податкової консультації щодо порушених ним 3 та 4 питання.

Окремо слід зазначити, що відповідно до висновків, зроблених Верховним судом у постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 820/8/18, індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз’яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз’яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз’яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Податкова консультація обов’язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Зі змісту приведеного вище правового регулювання слідує, що зазначеним вимогам, що висуваються до податкового органу в частині форми і змісту індивідуальної податкової консультації, кореспондує обов’язок платника податків у зверненні про надання такої консультації чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання. Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов’язку надати податкову консультацію. При цьому податковий орган зобов’язаний викласти висновок щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства лише в окреслених платником податків у запиті межах, тобто, щодо вказаних ним норм та в розрізі приведених ним фактичних обставин їх застосування.

Враховуючи викладене вище, надати роз’яснення щодо питання 3 та 4 неможливо.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.