Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.03.2024 р. № 1303/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових обов’язків юридичної особи – нерезидента, яка відкрила рахунок у банківській установі, та планує отримати заборгованість за наданою резиденту позикою,а також відсотки за такою позикою, такеруючись ст. 52Податкового кодексу України(далі – Кодекс) повідомляє.

Як зазначено у зверненні,юридичну особу - нерезидента взято на облік  у контролюючих органах як нерезидента, що відкриває рахунок у банку України, інших фінансових установах або відкриття електронних гаманців в емітентах електронних грошей за формою № 34-ОПП та як платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру.

Юридична особа – нерезидент є позикодавцем та обліковує заборгованість за виданою нею позикою та відсотками.

При цьому, юридична особа – нерезидент планує отримати від юридичної особи – резидента заборгованість за такою позикою, зокрема виплату основної суми позики та відсотки на відкриті рахунки у банку.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи може юридична особа – нерезидент отримати на банківські рахунки, що відкриті в Україні, сплату основної суми та відсотків за такою позикою?

2. Якщо юридична особа – нерезидент планує отримувати лише повернення основної суми виданої нею позики, чи необхідно у такому випадку проходити повну процедуру реєстрації нерезидента в Україні та звітувати до податкового органу щодо отриманих доходів? Чи має в такому випадку юридична особа – нерезидент сплачувати податки в України і які саме?

3. Якщо юридична особа – нерезидент планує отримувати лише повернення основної суми виданої нею позики (тіло кредиту), чи необхідно у такому випадку проходити повну процедуру реєстрації нерезидента в Україні та звітувати до податкового органу щодо отриманих доходів? Чи має в такому випадку юридична особа – нерезидент сплачувати податки в України і які саме?

Щодо питання 1.

Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV«Про Національний банк України» Національний банк України здійснює державне регулювання на платіжному ринку, визначає засади функціонування платіжного ринку України, регулює діяльність надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, платіжних систем та технологічних операторів платіжних послуг, визначає порядок надання платіжних послуг та обмежених платіжних послуг, здійснює нагляд за діяльністю учасників платіжного ринку.

Отже, питання щодо порядку відкриття та використання банківських рахунків в банківській установі належить до компетенції Національного банку України.

Щодо питань 2, 3.

Пунктом 63.3 ст. 63 Кодексу встановлено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Відповідно до вимог п. 64.5 ст. 64 Кодексу нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України (крім кореспондентських рахунків, що відкриваються банкам-нерезидентам), в інших фінансових установах, у небанківських надавачах платіжних послуг, або відкривають електронні гаманці в емітентах електронних грошей відповідно до статті 64 Закону України "Про платіжні послуги", або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім - шостим підпункту "е" підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах.

Взяття на облік у контролюючому органі нерезидента здійснюється при настанні першої із подій, визначеної в абзаці першому цього пункту, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від нерезидента відповідної заяви, яку він зобов'язаний подати:

у десятиденний строк після акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу - до контролюючого органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу;

до придбання нерухомого майна або отримання майнових прав на таке майно в Україні - до контролюючого органу за місцезнаходженням нерухомого майна;

до відкриття рахунку/електронного гаманця в Україні - до контролюючого органу за місцезнаходженням установи (відділення) банку, іншої фінансової установи, небанківського надавача платіжних послуг/емітента електронних грошей, в яких відкривається рахунок/електронний гаманець;

до дати здійснення першої оплати за інвестиційний актив, що придбавається, - до контролюючого органу за місцезнаходженням української юридичної особи, акції, корпоративні права якої формують вартість інвестиційного активу, що є предметом такого правочину.

У разі встановлення контролюючим органом за результатами податкового контролю ознак ведення нерезидентом господарської діяльності на території України, зазначеної в абзацах третьому - п'ятому цього пункту, без взяття на податковий облік нерезидента, зокрема здійснення резидентом діяльності в інтересах нерезидента через відокремлені підрозділи, у тому числі, що має ознаки постійного представництва, контролюючим органом призначається перевірка такої діяльності.

Згідно з п.п. «а» п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу нерезиденти – це, зокрема, іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Визначення поняття «постійне представництво» в цілях оподаткування наведено у п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Так, постійним представництвом вважаєтьсяпостійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п.п. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Кодексу платниками податку на прибуток – нерезидентами, зокрема, є нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому цим розділом.

Отже, діяльність нерезидента,спрямована на отримання доходів з джерелом походження з України (у вашому випадку – отримання відсотків за кредитом), підпадає під визначення «постійного представництва» згідно з вимогами п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, і такий нерезидент повинен зареєструватися платником податку на прибуток, як такий, що здійснює господарську діяльність на території України через постійне представництво, та сплачувати податок на прибуток до бюджету.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).