Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.03.2024 р. № 1306/ІПК/99-00-07-04-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи-підприємця (далі – Підприємець) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до звернення,Підприємець планує здійснювати діяльність у сфері торгівлі з використанням мережі інтернет та посередників.

У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахунків за товари (послуги) Підприємець звернувся до податкового органу із наступними запитаннями:

1. Чи є програмний продукт для проведення розрахунків між відправником коштів та їх отримувачем, керування якою здійснює
   Особа_2,  сервісом переказу коштів, для цілей практичного застосування пільги, яка передбачена пунктом 14 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265)? Якщо ні, то яким чином відмежувати сервіси переказу коштів від інших сервісів?
2. Чи потрібно проводити операції купівлі-продажу через реєстратори розрахункових операцій або програмні реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО), якщо товар відправляється службою доставкиОсоба_1,
   
   
   апокупецьу відділенні Особа_1 здійснює грошовий переказ на ім’я Підприємця через фінансову компанію Особа_2, яка надає клієнту фіскальний чек про прийом грошей до своєї каси, після чого оплата перераховується на поточний розрахунковий рахунок Підприємця у форматі IBAN?
3. Чи потрібно проводити операції купівлі-продажу через РРО/ПРРО, якщо товар відправляється із використанням послуг Особа_3 (далі – Особа_3) із способом оплати «накладений платіж», клієнт оплачує товар при отриманні у відділенні АТ «Укрпошта», яка надає клієнту фіскальний чек про прийом грошей до своєї каси, за умови наступного отримання післяплати від покупця за відправлені товари через Особа_3на поточний розрахунковий рахунок Підприємця у форматі IBAN?
4. Чи потрібно проводити операції купівлі-продажу через РРО/ПРРО, якщо покупець здійснює передплату за повними реквізитами Підприємця поточного рахунку Підприємця у форматі IBAN, які Підприємець надає для оплати, і не укладатиме договір еквайрингу, при цьому, покупці здійснюватимуть оплати через термінал самообслуговування та мобільні додатки Назва_1, Назва_2, Назва_3 та інші?
5. Чи потрібно проводити операції купівлі-продажу через РРО/ПРРО, якщо покупець здійснює передплату через маркетплейси: 1) Назва_1 – функція «Назва»; 2) Назва_2 – функція «Назва»; 3) Назва_3– функція «Назва», де грошовий переказ здійснюється через фінансового партнера, а оплата за товар надходить на картковий рахунок Підприємця після отримання посилки покупцем? Чи потрібно проводити операції купівлі-продажу через РРО/ПРРО, якщо покупець здійснює передплату через маркетплейс 4) Назва_4, де грошовий переказ здійснюється через фінансового партнера, а оплата за товар надходить на поточний розрахунковий рахунок Підприємця у форматі IBAN після отримання посилки покупцем?
6. Як має відбуватись виставлення рахунків для передоплати за товар, зокрема, в якій формі має бути виставлено рахунок та що має бути вказано в призначенні платежу?
7. У випадку, якщо в ситуації (описаної в запитанні) 2, 3, 4 чи 5 застосування РРО/ПРРО є обов’язковим, то як проводити через РРО/ПРРО повернення товару коли клієнт оглянувши товар у відділенні пошти відмовився від одержання, товар повернувся Підприємцю і кошти за відправлений товар не було отримано/було повернуто покупцеві (у випадку передоплати)?
8. У випадку, якщо в ситуації (описаної в запитанні) 2, 3, 4 чи 5 застосування РРО/ПРРО є обов’язковим, в який момент часу Підприємець має робити проводку операції через РРО/ПРРО (під час відправки, під час фактичного отримання товару клієнтом, під час отримання мною коштів від клієнта/ Особа_2 /Особа_3). Чи не буде вважатися таке проведення подвійним, якщоОсоба_2 чиОсоба_3 буде відображати дану операцію як отримання коштів на рахунок Підприємця?

 

 

Щодо питання 1

З питань трактування та можливості віднесення тих чи інших продуктів до банківських систем дистанційного обслуговування чи сервісів переказу коштів ДПС керується листом Національного банку України від 13.01.2021 № 57-0010/2314 (вх. ДПС №2024/5 від 13.01.2021) та листом Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики від 29.12.2021 № 04-32/10-2021/408420 (вх. ДПС №2024/5 від 13.01.2021),  відповідно до яких: «система дистанційного обслуговування» є продуктом банку, що пропонується/ надається банком своїм клієнтам (фізичним особам/СГ) та який надає можливість клієнтам без фізичного відвідування банку отримувати послуги банку щодо ініціювання переказу коштів з/на рахунки клієнтів з використанням як платіжних доручень, так і з використанням інших платіжних інструментів (зокрема, платіжних карток), а також здійснювати інші операції (отримання довідок, обмін валют, і т.ін).

Банківська система дистанційного обслуговування може бути реалізована на офіційному сайті банку в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку та/або у вигляді платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше).

Сервіси переказу коштів – продукт банку або небанківської фінансової установи, що має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків (далі – НФУ), який спрощує проведення розрахунків і надається клієнтам (фізичним особам/СГ), зокрема, для здійснення оплати за товари/надані послуги, ініціювання переказів коштів (готівкою/безготівково, у тому числі з використанням платіжних карток) інших операцій.

Сервіс переказу коштів може бути реалізований на офіційному сайті банку/НФУ в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку/НФУ та/або у вигляді програмного забезпечення/платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта банку/НФУ (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше)».

Таким чином, як відповідь на питання 1 повідомляємо, що вказаний Підприємцем програмний продукт може бути віднесений до сервісів переказу коштів з метою застосування пільги, визначеної пунктом 14 статті 9
Закону № 265.

Поряд із цим, звертаємо увагу, що пільга визначена пунктом 14 статті 9 Закону № 265, поширює свою дію виключно на постачання послуг та не поширюється на продаж товарів і як результат не може бути використана Підприємцем в контексті звернення.

З метою надання відповідей на питання 2 – 5 та 7 – 8 слід зазначити, що правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом № 265та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Звертаємо увагу, що дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання (далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено статтею 3 такого Закону.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 265 СГ зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Отже, пункт 2 статті 3 Закону № 265 прямо вказує на необхідність застосування РРО/ПРРО СГ та видачі покупцеві фіскального чеку у разі приймання оплати за товари у мережі Інтернет.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначенні законодавством, у тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою платіжних терміналів (POS-терміналів) та платіжних сервісів (еквайрингу) у мережі Інтернет та проводяться СГ всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок СГ застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Поряд із наведеним, слід зауважити, що Верховним Судом у постанові
від 16.04.2021 по справі № 520/7835/19 уже досліджувалось питання здійснення розрахунків у сфері дистанційної торгівлі при здійсненні продажу товарів із використанням мережі Інтернет і прийманням оплати за товар за допомогою систем надавачів платіжних послуг.

Верховний Суд визначив, що наведені вище правовідносини врегульовані Кодексом, Законом № 265, Законом України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі – Закон № 2346-III) (на сьогодні це Закон України від 30 червня 2021 року № 1591-IX
«Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591-IX)),Законом України
від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі – Закон № 675-III), які підлягають застосуванню у редакціях, чинних на час виникнення правовідносин.

Також, постанова Верховного Суду містить посилання і на інші закони України. Звертаємо увагу, що нормативно-правові акти (у тому числі і Національного банку України), які прийняті на виконання законів України не можуть їм суперечити, і особливо, врегульовувати ті ж правовідносини.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем встановлює Закон № 675-VIII.

Цей Закон також визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до статті 3 Закону № 675-VIII інтернет-магазин – засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину; електронний правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Частиною другою статті 7 Закону № 675-VIII встановлено, що продавець (виконавець, постачальник) під час вчинення електронного правочину зобов’язаний забезпечити повну відповідність предмета електронного договору, погодженого сторонами, кількісним та якісним характеристикам.

Згідно зі статтею 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов’язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі – Закон № 1023-XII).

У разі оплати вартості товару, роботи, послуги із застосуванням платіжних інструментів така особа має право повідомити відомості, що дають змогу забезпечити проведення оплати відповідним надавачем платіжних послуг або оператором платіжних систем, який несе відповідальність за їх збереження та використання в порядку, передбаченому законодавством.

Обов’язок надати розрахунковий документ Законом № 1023-XII обумовлений можливістю реалізувати споживачем права, надані йому цим Законом, у разі придбання ним товару неналежної якості.

Частиною сьомою статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов’язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом (частина десята статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною другою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві.

Згідно з частиною одинадцятою статті 11 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар. Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов’язання та інформація про інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.

Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов’язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.

Також, пунктом 7 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII визначено, що підтвердженням вчинення усного правочинуміж споживачем і продавцем  оформляється, зокрема, фіскальним касовим чеком, як розрахунковим документом, передбаченим Законом № 265 для даної категорії СГ.

Стаття 13 Закону № 675-VIII визначає порядок розрахунків у сфері електронної комерції. Так, розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Закону України «Про платіжні послуги», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу), зокрема, касовий фіскальний чек.

Таким чином надавач платіжних послуг надає ініціатору переказу коштів фіскальний чек, який підтверджує лише прийняття ним від ініціатора готівки чи електронного платіжного засобу для переказу коштів за наданими реквізитами, що є окремою операцією.

Щодо питання 2 та 8

Згідно Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, розміщеного на сайті Особа_1, Особа_1 є експедитором, який не доставляє товари споживачам, а лише організовує процес перевезення таких товарів в межах договору з їх продавцем.

Також, зі змісту договору, та наявної в ДПС інформації, Особа_1 не приймає оплату за товари, та як результат не видає фіскальних касових чеків.

Поряд із цим, відповідно до умов Договору на переказ коштів для СГ, розміщеного на сайті Особа_2, Особа_2 не є учасником операцій з купівлі-продажу товарів/робіт/послуг або іншого правочину укладеного між покупцями та Підприємцем.

Звертаємо увагу, що Особа_2, як надавач платіжних послуг, надає ініціатору переказу коштів фіскальний касовий чек, який підтверджує лише прийняття ним від ініціатора переказу готівки чи електронного платіжного засобу для переказу коштів за наданими реквізитами, що є окремою операцією.

Такий фіскальний касовий чек від Особа_2 окрім того, що не є підтвердженням вчинення електронного правочину (купівлі-продажу товарів), ще й не надасть можливості реалізувати покупцем його права на повернення чи обмін товару, у разі придбання товару неналежної якості.

Таким чином, між Підприємцем, як продавцем товарів, покупцями цих товарів, Особа_1 та Особа_2 відбуваються різні господарські операції.

Так, у описаній Підприємцем ситуації, між Підприємцем та покупцями здійснюються операції купівлі-продажу товарів; між Підприємцем та
Особа_1 – надання послуг з організації перевезень відправлень; між Підприємцем та Особа_2 – надання послуг з переказу належних йому коштів.

Суб’єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є лише продавець, який здійснює продаж товарів, і споживач (покупець), як отримувач такого товару. Саме тому продавець, а не надавач платіжних послуг, зобов’язаний видати відповідний документ, що підтверджує право власності на товари покупцю.

Наголошуємо, що небанківським надавачам платіжних послуг, як і банкам в Україні заборонено ведення діяльності у сфері матеріального виробництва та торгівлі.

Поряд із зазначеним, слід враховувати, що описані Підприємцем способи взаємодії із покупцями підпадають під дію регулювання частини першої статті 694 Цивільного кодексу України відповідно до якої, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Зазначене встановлює обов’язок продавця передати товар покупцеві до моменту його оплати останнім. Відстрочення платежу означає здійснення повної оплати товару у строки, встановлені договором, через деякий час після одержання товару. Якщо відстрочення платежу полягає у здійсненні платежів частинами, встановленими договором, воно іменується розстроченням платежу.

Водночас, відстрочення та/або розстрочення платежів, як оплати за товар жодним чином не повинні впливати на обсяг обов’язків продавця та прав покупця визначених статтями 664, 655 та 662 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, та як відповідь на питання 2 повідомляємо, що оскільки, продаж товарів з відстроченням/розстроченням платежу передбачає їх передачу покупцеві до моменту оплати, тому у таких випадках продавець в момент відпуску товару має сформувати відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту із зазначенням у ньому виду оплати «відстрочення/розстрочення платежу», або іншої, що відповідно до закону більш якісно характеризує правовідносини, що склались між покупцем та продавцем.

Щодо питань 3 та 8.

На відміну від Особа_1, Особа_3від свого імені у своєму відділені приймає саме післяплату за поштове відправлення.

Таким чином, в момент вручення покупцеві відправлення та приймання оплати за нього працівником (оператором або кур’єром) Особа_3, відбувається розрахунок за відправлення, який здійснює той же працівник (оператор або кур’єр) Особа_3 та видає відповідний розрахунковий документ.

Враховуючи викладене, та як відповідь на питання 3 та 8повідомляємо, що за умови, що доставлений через Особа_3товар не продано з відстроченням або з розстроченням платежу, застосування Підприємцем РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки, розрахунковий документ про приймання післяплати видає працівник (оператор або кур’єр) Особа_3, безпосередньо при передачі відправлення покупцю, а Підприємець у свою чергу зобов’язаний вкласти у посилку видаткову накладну (інший документ), яка буде свідчити про походження товару. Також, у передбачених законодавством випадках, продавець зобов’язаний вкласти у поштове відправлення належним чином оформлений гарантійний талон, технічний паспорт або інший документ, що його замінює, який має містити обов’язкові реквізити.

Щодо питань 4 та 8.

У разі продажу товарів з поділом оплати на частини (часткова оплата та післяплата), слід враховувати, що приймання продавцем кожної частини оплати має бути здійснена із дотриманням вимог Закону № 265, супроводжуватись формуванням та наданням покупцю товару відповідних розрахункових документів, забезпечувати їх поєднання у ланцюг, який надаватиме можливість продавцю здійснювати відстеження отриманої оплати за товари, що реалізуються, а покупцю, мати підтвердження щодо внесення такої оплати.

Перелік умов за яких РРО/ПРРО може не застосовуватись встановлено статтею 9 Закону № 265, відповідно до пункту другого якої встановлено, що РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій.

Таким чином, як відповідь на питання 4 та 8 повідомляємо, що у конкретній описаній ситуації у Підприємця відсутній обов’язок формувати окремий чек на суму попередньої оплати.

При цьому, звертаємо увагу, що у випадку якщо остаточний розрахунок за проданий товар буде здійснюватись у спосіб відмінний ніж за реквізитами поточного рахунка Підприємця у форматі IBAN, то у момент, не пізніше ніж товар буде вручений покупцю Підприємець має сформувати фіскальний касовий чек на повну суму вартості покупки в якому слід вказати номенклатуру (найменування), кількість та загальну вартість товарів, суму попередньо отриманого авансу за товар з формою оплати «безготівка»та суму отриманої доплати (остаточного розрахунку), із вказанням її форми оплати.

Щодо питань 5 та 8.

Як уже зазначалось вище, платіжні сервіси та сервіси переказу коштів призначені для спрощення проведення розрахунків між фізичними особами, юридичними особами та/або фізичними особами– підприємцями в мережі Інтернет за допомогою персональних комп’ютерів та/або інших мобільних пристроїв та з використанням банківських платіжних карток та за своїм змістом вони є системами для надання послуг з еквайрингу у дистанційному режимі.

Додатково звертаємо увагу, що відповідно до загальнодоступної інформації, розміщеної на вебсайтах, надавачів платіжних послуг, а також в їх договорах-приєднання прямо вказано, що такі надавачі платіжних послуг надають своїм клієнтам послуги з еквайрингу.

Враховуючи викладене, та як відповідь на питання 5 та 8 повідомляємо, що відповідно до положень пункту 2 статті 3 Закону № 265, що також підтверджується наведеними висновками Верховного Суду, приймання оплати за товари із використанням мережі Інтернет (еквайрингу), як повної так і часткової, потребує обов’язкового застосування РРО/ПРРО та надання або надсилання фіскального чека покупцю на повну суму здійсненої операції.

Отримані Підприємцем платежі із використанням еквайрингу слід фіскалізувати із обов’язковим дотримання наступних двох умов:

фіскалізація таких операцій відбувається не пізніше наступного робочого дня Підприємцем на підставі виписок про рух коштів на рахунках Підприємця;

фіскалізація таких операцій відбувається не пізніше ніж придбаний товар буде вручений покупцю.

Щодо питання 6

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючий орган надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування ними окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.

Поряд із цим, операції з купівлі-продажу товарів здійснюються на договірних засадах між продавцем товарів та їх покупцями відповідно до вимог цивільного та господарського законодавства, та може оформлюватись у будь-який не заборонений законодавством спосіб із відображенням реальних господарських операцій,  а тому надання роз’яснень щодо фактичних обставин, наведених у питанні 6, не належить до функціональних повноважень ДПС.

Щодо питання 7

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 року за № 918/29048, реєстрація продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів через РРО/ПРРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією.

Розрахунковий документ на повну суму проведеної операції, створений у паперовій та/або електронній формі, надається особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО/ПРРО, якщо дані про її обсяги введені в режимі реєстрації.

Наголошуємо, що обов’язком саме продавця товарів є організація надання інформації щодо підтвердження повернення товарів без їх продажу від служби доставки.

Враховуючи вищевикладене, та як відповідь на питання 7, повідомляємо, що у випадку неотримання або відмови від товару покупцем, при відправці їх за допомогою служб доставки достатньо, в режимі реєстрації провести операцію повернення товарів на підставі квитанції (інших підтвердних документів) від служби доставки про повернення відправлення та чеку РРО/ПРРО, в яких такі товари ідентифіковані.

У випадку, якщо здійснюється повернення попередньо оплачених коштів за товар і сума повернутих коштів при цьому перевищує 100 гривень,тоПідприємець, матеріально відповідальна особа, або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, окрім реєстраціїповернення товарів,зобов’язані в обов’язковому порядку скласти акт про видачу коштів.

У такому акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги), відомості про товар (послугу), суму виданих коштів, номер, дату і час