Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.03.2024 р. № 1399/ІПК/26-15-04-01-07

Головне управління ДПС у м. Києві на звернення Підприємства щодо зобов’язання Підприємством подавати звітність та сплачувати рентну плату за спеціальне використання води (далі – Рентна плата), керуючись статтею 52 глави 3 розділу  ІІ  Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс), повідомляє.

         Підприємство з наданням документального підтвердження поінформувало, що при провадженні господарської діяльності використовує обсяги води, які отримані ним на підставі укладеного договору на постачання води від суб’єкта господарювання, який здійснює централізоване водопостачання (далі – первинний водокористувач) і запитує чи є Підприємство платником Рентної плати.  

Відповідно до пункту 255.1 статті 255 Кодексу платниками рентної плати за спеціальне використання води є первинні водокористувачі – суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи – підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів.

Згідно з частинами другою та третьою стстатті 42 Водного кодексу України від 06 червня 1995 року № 213/95-ВР зі змінами і доповненнями водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі – це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Оскільки обов’язок платника Рентної плати Кодексом покладено виключно на первинних водокористувачів, то податкові зобов’язання з Рентної плати у Підприємства на обсяги води, отримані від первинного водокористувача не виникають. Сума Рентної плати за такі обсяги води включена до тарифу на водопостачання первинного водокористувача, який здійснює водопостачання Підприємству.

Статтею 36 розділу I Кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Індивідуальна податкова консультація, відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.