Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.03.2024 р. № 1400/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо справляння земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником нежитлової будівлі, розташованої на несформованій земельній ділянці (відсутній кадастровий номер та не виконана нормативна грошова оцінка, далі – Ділянка), за яку на підставі договору на право тимчасового користування землею від 10.09.2001 № 2506 (далі – Договір) декларувало та сплачувало податкові зобов’язання з Податку. Строк дії Договору – 01.01.2025.

Товариство, посилаючись на норми узагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602, та чинного законодавства, запитує щодо виникнення податкового обов’язку з Податку за Ділянку.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею у двох формах: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Підстави для нарахування плати за землю визначено нормами ст.ст. 286 та 288 Кодексу.

Чинне законодавство пов’язує виникнення в особи обов’язку справляння плати за землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене (п. 287.1 ст. 287 Кодексу, ст. 120 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс)).

У разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчуження (попереднього власника) такого об’єкта до набувача такого об’єкта без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об’єкта. При цьому документи, що підтверджують набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт (ч. 1, 4, 7 ст. 120 Земельного кодексу України).

Отже, за наявності однієї з підстав, визначених п. 286.1 ст. 286 Кодексу, зокрема за наявності даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або даних інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, у Товариства виникає обов’язок для самостійного обчислення податкових зобов’язань із Податку.

Водночас враховуючи те, що контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), Товариству доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування – власника Ділянки щодо приведення чинного Договору до вимог типової форми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі».

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).