Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.03.2024 р. № 1421/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення                                  щодо порядку складання податкової накладної та формування податкового кредиту і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платником податку було придбано товар у постачальника. Надходження товару на склад покупця – платника податку підтверджується накладною, яка підписана представником постачальника та у якій зазначено дату надходження товару на склад.

Надалі у специфікації на товар було виявлено технічну помилку (описка у ціні без зміни вартості товару), яка була виправлена шляхом підписання додаткової угоди до договору, що не спричинило зміни номенклатури, загальної вартості та кількості товару, передбачених договором.

Згідно з умовами договору, датою поставки товару є дата підписання акту про приймання-передачу товару (далі – акт) уповноваженими особами постачальника та покупця.

Постачальник за операцією з постачання товарів відмовляється складати та реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкову накладну на підставі вищезазначеної накладної, що підтверджує дату надходження товарів на склад покупця, та має намір скласти податкову накладну датою підписання акту після підписання додаткової угоди до договору.

У контрагентів виникла суперечка щодо оформлення первинних документів за операцією з постачання товару та дати складання податкової накладної за такою операцією.

Враховуючи викладене, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) якою датою та на підставі якого документа (накладної чи акту) постачальник повинен скласти податкову накладну за операцією з постачання товару?;

2) чи має право покупець на включення до податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у податковій накладній, складеній на дату підписання акту, а не на дату, вказану у накладній?

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань,  на підставі  первинних  документів,  регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Пунктом 187.1 статті 187 ПКУ встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (перша подія):

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», зареєструвати її ЄРПН у встановлений ПКУ термін та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 201.1 статті 201 ПКУ визначено перелік обов’язкових реквізитів, які підлягають відображенню у податковій накладній, зокрема, дата складання податкової накладної.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 ПКУ.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи, ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ (пункт 198.6 статті 198 ПКУ).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питань та інформації, наданої у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

Податкова накладна за операцією з постачання товарів/послуг складається на дату першої події, визначеної відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ: або на дату відвантаження постачальником таких товарів/послуг, або на дату їх оплати покупцем (залежно від того, яка з цих подій настала раніше). Така подія та її дата мають бути підтверджені належним чином оформленими первинними (бухгалтерськими) документами. 

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Отже, з питання визначення (оформлення) первинних (бухгалтерських) документів, на підставі яких постачальник повинен скласти податкову накладну за операцією з постачання товарів/послуг, платнику податку доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Врегулювання питань господарських правовідносин між суб’єктами господарювання (постачальником та покупцем) не належить до компетенції Державної податкової служби України.

Щодо питання 2

З урахуванням норм пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 ПКУ право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за операцією з придбання товарів/послуг виникає у платника податку – покупця товарів/послуг на підставі податкової накладної, складеної постачальником з дотриманням норм податкового законодавства і зареєстрованої в ЄРПН, та за умови дотримання інших вимог, встановлених ПКУ для формування податкового кредиту. Показники такої податкової накладної повинні відповідати первинним (бухгалтерським) документам, складеним за операцією.

Податкова накладна, складена на дату, відмінну від дати першої події за операцією з постачання товарів/послуг, не може бути підставою для формування податкового кредиту покупцем. 

Згідно з нормами чинного законодавства (стаття 36 ПКУ) платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).