Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.03.2024 р. № 1468/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо справляння земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником чисельних об’єктів нежитлової нерухомості (далі − Об’єкти), розташованих по всій території України. Більшисть Об’єктів, власником яких є Товариство, розташовані в багатоквартирних будинках (далі – Будинки), управління якими здійснюється управляючими компаніями або об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків (далі – Компанії). Основним видом діяльності Товариства є «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Об’єкти, розташовані на земельних ділянках, щодо яких у Товариства відсутні правовстановлюючі документи (далі – Ділянки).

Товариство запитує чи виникає обов’язок обчислення податкових зобов’язань з Податку за такі Ділянки.

Відповідно до частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, серед іншого, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно зі ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс)) користування землею у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок, землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Підставою нарахування Податку є дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою (пп. «б», «д» п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абзац перший п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Отже, у Товариства обов’язок обчислення податкових зобов’язань з Податку за Ділянки виникатиме з дати державної реєстрації права власності або постійного користування такими Ділянками (державних актів на землю).

Для оформлення та реєстрації відповідних прав на Ділянки Товариству необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцем розташування Ділянок.

Використання Ділянки без оформлення відповідного права є порушенням земельного законодавства.

Водночас у разі відсутності у Товариства прав на Ділянки, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі Товариство як власник Об’єктів у Будинках може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через осіб (наприклад, Компанії), яким делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянки під Будинками, та у яких з моменту здійснення державної реєстрації прав на Ділянки виникатимуть податкові зобов’язання з плати за землю.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).