Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.03.2024 р. № 1477/ІПК/15-32-04-02-07

Головне управління ДПС в Одеській області на звернення Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питання справляння земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку, розташованого на земельній ділянці (далі – Ділянка), щодо якої у Товариства відсутні правовстановлюючі документи. Товариство знаходиться на спрощеній системі оподаткування та основною діяльністю є «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

Товариство запитує чи виникає обов’язок обчислення податкових зобов’язань з Податку за Ділянку.

Відповідно до частини першої ст. 42 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга ст. 42 Земельного кодексу).

Частиною другою ст. 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу) користування землею у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Підставою нарахування Податку є дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою (пп. «б», «д» п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абзац перший п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу).

Отже, у Товариства обов’язок обчислення податкових зобов’язань з Податку за Ділянку виникатиме з дати державної реєстрації права власності або постійного користування такою Ділянкою (державного акту на землю).

Для оформлення та реєстрації відповідних прав на Ділянку Товариству необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцем розташування Ділянки.

Відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині Податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку, на іншому праві користування).

Отже, у разі набуття права власності або постійного користування на Ділянку Товариство не зможе скористатися преференцією, визначеною пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, оскільки здійснює діяльність з надання майна в оренду, та має сплачувати Податок або орендну плату у загальному порядку.

Використання Ділянки без оформлення відповідного права є порушенням земельного законодавства.

У разі відсутності у Товариства прав на Ділянку, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі Товариство як власник об’єкта нерухомого майна у багатоквартирному будинку може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянку під таким будинком, та у якого з моменту здійснення державної реєстрації прав на Ділянку виникатимуть податкові зобов’язання з плати за землю.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).