Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.03.2024 р. № 1483/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення
ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо визнання заборгованості безнадійною та відображення безнадійної кредиторської заборгованості, яка виникла у 2023 році у складі доходів, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, постановою Господарського суду «» області від 18.04.2023 ТОВ визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, до 18.04.2024.

В період 26.05.2023 по 05.06.2023 Головним управлінням ДПС у «» області було проведено документальну позапланову виїзну перевіркуТОВ, за результатами якої визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток та штрафні (фінансові) санкції (штраф).

На поточну дату податкове повідомлення-рішення оскаржується в судовому порядку, а в інтегрованій картці ТОВ відображено податковий бог з податку на прибуток.

       ТОВ у зверненні повідомило, що подія з якою Кодекс пов’язує виникнення безнадійної заборгованості відбулася 18.04.2023 (дата визнання підприємства банкрутом), тобто дохід у розмірі суми безнадійної кредиторської заборгованості підприємства має бути відображено в Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2023 рік.

     Проте, фактично вказаний дохід від кредиторської заборгованості вже було донараховано контролюючим органом в межах позапланової виїзної документальної перевірки за інший податковий період – 2022 рік.

Як зазначає платник, подання Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2023 рік з включенням до складу доходу безнадійної кредиторської заборгованості призведе до подвійного оподаткування, адже такий дохід на суму кредиторської заборгованості вже було донараховано контролюючим органом за 2022 рік, більш того, відповідні податкові зобов’язання вже обліковуються як податковий борг.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

чи має ТОВ в наведеній ситуації відповідно до п.п. «з» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу в Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2023 рік відобразити у складі доходів суму безнадійної кредиторської заборгованості, яка виникла у 2023 році в зв’язку з визнанням підприємства банкрутом?

Відповідно до частини першої ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – Кодекс з процедур банкрутства) банкрутство – визнана господарським судом нездатність боржника, крім страховика або кредитної спілки, відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, а також віднесення страховика або кредитної спілки відповідно до рішення Національного банку України до категорії неплатоспроможних відповідно до Закону України «Про страхування» або Закону України «Про кредитні спілки».

Боржник – юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.

Кредитор – юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Згідно з частиною третьою ст. 49 Кодексу з процедур банкрутства у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень:

ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом;

ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом;

постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини першої ст. 58 Кодексу з процедур банкрутства у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Згідно з частиною першою ст. 59 Кодексу з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом;

скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці в операціях із списання кредиторської заборгованості.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Слід зазначити, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, з питання формування доходів у бухгалтерському обліку за рахунок списаної кредиторської заборгованості платника – банкрута, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Пунктом 44.2 ст. 44  Кодексу передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Форму Податкової декларації з податку на прибуток підприємств  затверджено наказом Міністерства фінансів  України від 20.10.2015 № 897 (зі змінами та доповненнями) (далі – Декларація).

Показники Декларації у рядках 01, 02 зазначаються згідно з даними бухгалтерського обліку за показниками фінансової звітності, складеної відповідно до П(С)БО або МСФЗ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).