Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.03.2024 р. № 1539/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо справляння земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є платником єдиного податку третьої групи, основний видом діяльності якого є 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» та користується земельною ділянкою (загальна площа 162,077 га), код виду цільового призначення якої 01.04 – «Для ведення особистого сільського господарства» (далі – Ділянка).

Водночас згідно з Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 № 821 та наведеного у додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі – Класифікатор), зазначеному коду (01.04) Класифікатора відповідає вид цільового призначення – «Для ведення підсобного сільського господарства».

Товариство зазначило, що відповідно до технічної документації та витягу з Державного земельного кадастру до складу Ділянки (162,077 га) належить: рілля – 117,7469 га, пасовища – 26,5595 га, лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю – 16,6431 га, ставки – 1,1275 га.

Згідно з експлікації Ділянки її частина (площею 11,2699 га) віднесена до земель охоронної зони та Товариство стверджує, що не використовує її у своїй господарській діяльності.

Товариство без надання інформації щодо майнового стану Ділянки та як платник єдиного податку третьої групи просить надати роз’яснення щодо порядку справляння Податку за вказану частину Ділянки.

Товариство, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11), отримало у користування Ділянку, яку за цільовим призначенням («Для ведення особистого сільського господарства» або «Для ведення підсобного сільського господарства») та відповідно до ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» має право отримувати та використовувати виключно фізична особа.

Обов’язок платника зі справляння Податку, включаючи декларування та внесення податкових зобов’язань з Податку, настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Оскільки контроль за дотриманням земельного законодавства належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), Товариству необхідно звернутися до власника Ділянки – органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, має право передавати у власність або користування Ділянку, з питання приведення у відповідність до вимог земельного законодавства землевпорядну документацію щодо Ділянки.

Відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині Податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку, на іншому праві користування).

Отже, звільнення, передбачене пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, поширюється виключно на площу або частку Ділянки, що використовується Товариством для провадження своєї господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку).

Питання щодо ідентифікації частини Ділянки (її розмір, визнання її статусу як землі охоронної зони та інше) не є предметом регулювання нормами Кодексу.

Водночас необхідною умовою правильного застосування податкового законодавства є встановлення (з’ясування) всіх суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та детального вивчення всіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).