Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.03.2024 р. № 1559/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо коригування податкових зобов’язань після переходу із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітностіна загальну систему оподаткування та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є орендодавцем та 01.01.2022 уклало договори оренди та відшкодування комунальних послуг з орендатором (бюджетною організацією), відповідно до якого надавало послуги протягом 2022 року, в тому числі:

– у період з 01.01.2022 по 30.05.2022, протягом якогоТовариство перебувало на загальній системі оподаткування та було платником ПДВ;

– у період з 31.05.2022 по 31.07.2023, протягом якого Товариство перебувало на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності платником єдиного податку 3 групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні, без сплати ПДВ.

Оплату послуг, наданих у періоди перебування Товариства на загальній системі оподаткування (зі сплатою ПДВ), орендар здійснив коштами з казначейського рахунку у період перебування Товариства на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Товариство нарахувало податкові зобов'язання та склало податкові накладніна дату здійснення першої події (надання послуг).

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання, чи має Товариство можливість відкоригувати податкові зобов'язаннязгідно з пунктом 187.7 статті 187 ПКУ, зокрема скласти розрахунки коригування до зазначених податкових накладних та подати уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з ПДВ за періоди з лютого 2022 року по травень 2022 року?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Частиною першою статті 2 розділу I Бюджетного кодексу України (далі – БКУ) визначено, що бюджетні кошти (кошти бюджету) – це належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Під витратами бюджету розуміються видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів. Видатки бюджету – це кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом. Одержувачем бюджетних коштів є суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ, а особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності розділом ХІV та підрозділом 8 розділу ХХ ПКУ.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

Згідно з пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операції з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПКУ (пункт 201.8 статті 201 розділу V ПКУ).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту(пункт 201.10 статті 201розділу V ПКУ).

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 розділу V ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань за податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача – платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку  коригування до податкової накладної (підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 розділу VПКУ).

Пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ встановлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року, положення розділу XIV ПКУ застосовуються з урахуванням  особливостей, визначених зазначеним пунктом.

Згідно з підпунктом 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ (спрощену систему оподаткування за ставкою 2 відсотки), звільняються від обов’язку нарахування та сплати ПДВ за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з ПДВ, а їх реєстрація платником ПДВ є призупиненою.

Під призупиненням реєстрації платником ПДВ для цілей пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ, призупинялися права та обов’язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПКУ (у тому числі щодо складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування) на період використання особливостей оподаткування, встановлених підпунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Якщо грошові коштиза надані послуги, які Товариство отрималоу період перебування на спрощеній системі оподаткування за ставкою 2 відсотки, у розумінні норм БКУ є бюджетними коштами, то за операціями з постачання таких послуг податкові зобов'язання визначаються відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ, а саме на дату зарахування таких грошових коштів на його банківський рахунок. Підтвердженням того, що послуги оплачуються за рахунок бюджетних коштів, є наявність у договорі про поставку послуг умови, що оплата за поставлені товари/послуги здійснюється з відповідного рахунку Державної казначейської служби України.

У такому випадку податкові зобов'язання з ПДВ за фактом зарахування коштів за надані послуги у Товариства не виникають та податкова накладна не складається, оскільки на дату такого зарахування коштів реєстрація Товариства платником ПДВ була призупинена.

Якщо кошти, отримані Товариством за надані послуги, не є бюджетними, то податкова накладна повинна складатисьза правилом «першої події» відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ.

Податковий облік з ПДВ повинен здійснюватися платником податку із дотриманням норм ПКУ та відповідати бухгалтерському обліку такого платника податку.

Тому для забезпечення правильності ведення податкового обліку платникам податків при нарахуванні податкових зобов’язань з ПДВ, складанні податкових накладних та поданні податкової звітності з ПДВ необхідно чітко дотримуватись норм чинного податкового законодавства, зокрема, в частині визначення періоду, у якому мають нараховуватися такі податкові зобов’язання.

Якщо платником податку було нараховано податкові зобов’язання з ПДВ і складено податкову накладну на дату, яка не відповідає даті виникнення податкових зобов’язань, та відображено такі податкові зобов’язання у податковій звітності з ПДВ, то платнику податку необхідно привести свій податковий облік у відповідність до норм ПКУ та даних бухгалтерського обліку, зокрема, шляхом складання до такої податкової накладної розрахунку коригування (в порядку, визначеному статтею 192 ПКУ), уточнення (у порядку, визначеномупунктом 50.1 статті 50 ПКУ) показників податкової звітності, у якій відображено такі податкові зобов’язання.

Згідно зі статтею 36 розділу I ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).