Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.03.2024 р. № 1568/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо податкових наслідків з ПДВ у разі отримання послуг від нерезидента та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Спілка є неприбутковою організацією та не зареєстрована платником ПДВ. На підставі укладеного договору з нерезидентом, Спілка замовляє консультаційні послуги, місцем постачання яких є митна територія України. При цьому рахунки на оплату послуг нерезидент збільшує на суму ПДВ.

За умовами договору сторони погоджуються, що Спілка повинна розглянути та затвердити Звіт про виконану роботу протягом 5 днів з моменту надання Звіту про виконану роботу та видати відповідний Сертифікат відповідності, який уповноважує нерезидента виставляти рахунок на щомісячний платіж. Авансовий платіж включається до вартості послуг, наданих за перші чотири місяці дії договору, у чотирьох рівних сумах, які відображаються у відповідних Звітах про виконану роботу та Сертифікатах відповідності. Сертифікат відповідності за кожен період підтверджує прийняття Спілкою переданих результатів та їх відповідність зазначеним вимогам. Сертифікат відповідності є офіційним підтвердженням того, що послуги були виконані відповідно до умов цього договору.

Після того, як Сертифікат відповідності належним чином підписаний Спілкою, нерезидент вважає, що консультаційні послуги успішно завершені, а результати ефективно передані Спілці. За договором Сертифікат відповідності є аналогом акту наданих послуг у розумінні законодавства України.

З огляду на викладене, Спілка просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1) по якій події Спілка повинна скласти Розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих не зареєстрованим як платник ПДВ отримувачем послуг на митній території України, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, також не зареєстрованими як платники податків:

1.1) за результатом підписання акту наданих послуг (Сертифікату відповідності)?;

1.2) за фактом сплати коштів з рахунку Спілки у якості авансу на рахунок нерезидента?

2) як Спілка повинна відкоригувати Розрахунок податкових зобов'язань, якщо послуги не будуть надані Спілці постачальником послуг нерезидентом, або Спілка достроково припинить договір з постачальником послуг нерезидентом, у результаті чого сплачені Спілкою раніше у якості авансу кошти будуть повернені Спілці:

2.1) чи виникне у Спілки право на складання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань?;

2.2) чи виникне у Спілки право на отримання коштів (компенсації) з бюджету у якості повернення сплаченого Спілкою раніше до бюджету податкового зобов’язання з ПДВ?;

2.3) яким чином Спілка може реалізувати своє право на отримання компенсації щодо виконаного Спілкою раніше податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого до бюджету, за умови, якщо послуги не будуть надані Спілці постачальником послуг нерезидентом, або Спілка достроково припинить договір з постачальником послуг нерезидентом, у результаті чого сплачені Спілкою раніше у якості авансу кошти будуть повернені Спілці?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу II ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.

До таких послуг, зокрема належать консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем. 

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.31, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання зазначених у зверненні послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у статях 180 і 208 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 180.2 статті 180 розділу V ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 2081 розділу V ПКУ.

Відповідно до пунктів 208.2 і 208.3 статті 208 розділу V ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим - шостим підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V ПКУ для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Отже, отримувач послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, є податковим агентом такого нерезидента та, зокрема відповідальною особою у частині нарахування та сплати податку до бюджету за такою операцією.

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання нерезидентами суб'єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Отже, якщо особою-резидентом здійснюються операції з придбання у нерезидента послуг, місцем постачання яких визначено митну територію України, то у такої особи як отримувача вказаних послуг виникає обов'язок щодо нарахування і сплати ПДВ до бюджету за такою операцією у загальновстановленому порядку.

При цьому у разі, якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника ПДВ, то такий отримувач послуг зобов'язаний подати до контролюючого органу розрахунок податкових зобов'язань, за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 21).

Пунктом 5 розділу І Порядку № 21 визначено, що отримувачі послуг, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники ПДВ, на митній території України, які відповідно до пункту 180.2 статті 180 розділу V ПКУ є відповідальними за нарахування та сплату податку до бюджету і не зареєстровані як платники податку на додану вартість, подають Розрахунок податкових зобов'язань.

Разом з цим, відповідно до пункту 3 розділу VII Порядку № 21, у разі уточнення податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у разі якщо у майбутніх періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу ІІ ПКУ) особа, відповідальна за нарахування та сплату податку до бюджету, самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданому нею розрахунку (крім обмежень, визначених статтею 50 глави 2 розділу II ПКУ)), може подати Розрахунок податкових зобов'язань з позначкою «Уточнюючий» у спосіб, визначений абзацом п'ятим пункту 50.1 статті 50 глави 2 розділу ІІ ПКУ.

Підпунктами 14.1.115 та 14.1.182  пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, а помилково сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань, та у випадках, передбачених статтею 351 розділу І ПКУ.

Порядок і умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначено статтею 43 розділу ІІ ПКУ.

Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику відповідно до статті 43 розділу ІІ ПКУ, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (пункт 43.1 стаття 43 розділу ІІ ПКУ).

Пунктом 43.2 статті 43 розділу ІІ ПКУ передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг (пункт 43.4 статті 43 розділу ІІ ПКУ).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

 

Щодо питання 1

 

За операцією нерезидента з постачання Спілці консультаційних послуг, Спілка як податковий агент такого нерезидента зобов'язана визначити податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до пункту 187.8 статті 187 розділу V ПКУ за правилом «першої події», залежно від того, яка з подій відбулася раніше, а саме на дату оплати Спілкою консультаційних послуг, отриманих від нерезидента або на дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання нерезидентом консультаційних послуг Спілці, та за правилами, встановленими у розділі VII Порядку № 21, скласти, заповнити та подати до контролюючого органу Розрахунок податкових зобов'язань.

 

Щодо питання 2.1

 

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу ІІ ПКУ) платник податку самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданому ним Розрахунку податкових зобов'язань (крім обмежень, визначених статтею 50 глави 2 розділу II ПКУ), Спілка може подати Розрахунок податкових зобов'язань з позначкою «Уточнюючий» у спосіб, визначений абзацом п'ятим пункту 50.1 статті 50 глави 2 розділу ІІ ПКУ.

 

Щодо питань 2.2, 2.3

 

Платник податку відповідно до статті 43 розділу ІІ ПКУ може повернути надміру сплачену суму податкових зобов’язань з ПДВ, яка виникла у зв’язку з уточненням показників податкової звітності, за заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов’язань з ПДВ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ).