Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.03.2024 р. № 1624/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо оподаткування ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство здійснює страхову діяльність, надає послуги страхування за договорами, які забезпечують розвиток експорту, та отримує за свої послуги винагороду. Умови ліцензування Товариства на здійснення страхової діяльності визначені Національним банком України та передбачають певний період для надання та опрацювання документів, необхідних для отримання ліцензії. На сьогодні Товариство знаходиться у стадії отримання такої ліцензії. З січня 2023 року Товариство зареєстровано платником ПДВ.

У грудні 2022 року Товариством зі страхувальником укладено договір страхування зовнішньоекономічних договорів, згідно з яким Товариство забезпечило страхове покриття по розрахункам за зовнішньоекономічним контрактам та отримало страхову премію. У серпні 2023 Товариство отримало від страхувальника заяву про виплату страхового відшкодування та у вересні 2023 року здійснило страхувальнику страхове відшкодування.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо оподаткування ПДВ операцій з нарахування страхового відшкодування за договором страхування у зазначеній у зверненні ситуації.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 7.3 статті 7 розділу І ПКУ).

Закон України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування» (далі – Закон № 1909) регулює відносини у сфері страхування, визначає загальні правові засади здійснення діяльності із страхування, надання посередницьких послуг і спрямований на посилення захисту прав та законних інтересів клієнтів, у тому числі споживачів, шляхом встановлення вимог до системи управління, платоспроможності страховиків, філій страховиків-нерезидентів на території України та розкриття ними інформації, встановлює вимоги до порядку укладання, обслуговування та виконання договорів страхування та перестрахування, врегульовує питання інформаційного забезпечення договорів страхування та перестрахування і дій, що передують їх укладанню, а також державне регулювання та нагляд у сфері страхування

Страховик – фінансова установа або філія страховика-нерезидента, які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України; страхувальник – особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства; страхова виплата (страхове відшкодування) – грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (стаття 1 розділу І Закону № 1909).

Відповідно до статті 3 розділу ІІ Закону № 1909 діяльність із страхування на території України мають право здійснювати виключно:

1) страховики-резиденти, що отримали ліцензію відповідно до Закону № 1909;

2) філії страховиків-нерезидентів, що отримали ліцензію відповідно до Закону № 1909;

3) страховики-нерезиденти з урахуванням положень статті 6 Закону № 1909.

Відповідно до статті 2 Закону України від 20 грудня 2016 року № 1792-VIII «Про фінансові механізми стимулювання експортної діяльності» (далі – Закон № 1792) для стимулювання експорту товарів (робіт, послуг) українського походження Кабінет Міністрів України утворює Експортно-кредитне агентство (далі – ЕКА), що на добровільних та комерційних засадах здійснює страхування, перестрахування, надає гарантії за договорами, які забезпечують розвиток експорту.

ЕКА є страховиком із спеціальним статусом, що здійснює діяльність на підставі ліцензії на здійснення діяльності ЕКА (далі - ліцензія), що включає страхування, перестрахування, надання гарантій. Порядок видачі та анулювання ліцензії встановлюється Національним банком України за погодженням з уповноваженим органом управління (стаття 9 Закону № 1792).

Положення про ліцензування ЕКА та умови провадження ним діяльності із страхування, перестрахування, надання гарантій та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України затверджено постановою Правління Національного банку України від 6 січня 2023 року № 1.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Згідно з підпунктом 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів..

Отже, зважаючи на те, що страхові компанії здійснюють операції  з постачання послуг зі страхування, які не є об’єктом оподаткування ПДВ, то операція з виплати страхових платежів також не є об’єктом оподаткування ПДВ. Операція з отримання таких страхових платежів чи операція з їх виплати не збільшує податковий кредит або податкові зобов’язання у застрахованої особи і страхової компанії.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Звільненню від оподаткування ПДВ підлягають операції з постачання товарів/послуг, а не безпосередньо послуги.

Нормами ПКУ передбачено, що операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензії на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів не підпадає під об’єкт ПДВ.

Отже, до операцій з надання послуг із страхування або перестрахування особами, які не мають ліцензії на здійснення страхової діяльності (що здійснюється у межах норм чинного законодавства), норми підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196  розділу V ПКУ не застосовуються.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.