Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.03.2024 р. № 1675/ІПК/26-15-04-02-08

Головне управління ДПС у м. Києві на звернення Товариства щодо справляння орендної плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що 25.09.2023 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя набуло у власність нерухоме майно (за адресою: м. …….., вул. ………., …..), розташоване на земельній ділянці комунальної власності (кадастровий номер ………….., далі – Ділянка). Приватний нотаріус одночасно із реєстрацією права власності на нерухоме майно зареєструвало право оренди Ділянкою за Товариством в Державному реєстрі речових прав, проте зміни до договору оренди землі від 31.07.2020 (далі – Договір), укладеного між Київською міською радою та Іпотекодавцем (попереднім власником) не внесено.

Враховуючи вищезазначене Товариство посилаючись на вимоги чинного законодавства просить надати податкову консультацію з наступного питання:

1.Чи повинно Товариство нараховувати та сплачувати орендну плату за землю до моменту внесення змін до Договору.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності справляється відповідно до вимог ст. 288 Кодексу. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Чинне законодавство пов’язує виникнення в особи обов’язку справляння плати на землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене (п. 287.1 ст. 287 Кодексу, ст. 120 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс)).

У разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві, зокрема оренди, до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, на якій розміщений такий об’єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об’єкта. При цьому документи, що підтверджують набуття в особи права власності на об’єкт, є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт (част. четверта, сьома ст. 120 Земельного кодексу).

Офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття, зміни або припинення відповідного права власності, право користування земельною ділянкою є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу).

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 – 287 Кодексу (п. 288.7 ст. 288 Кодексу).

Дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пп. «б» п. 286.1 ст. 286 Кодексу) є підставою (з урахуванням вимог п. 288.7 ст. 288 Кодексу) для нарахування плати за землю, у тому числі орендної плати.

Таким чином, з дати державної реєстрації прав на Ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у Товариства виникає обов’язок нараховувати та сплачувати орендну плату за землю у розмірі, визначеному умовами чинного Договору.

Орган місцевого самоврядування, як сторона Договору та орендодавець великої Ділянки відповідно до п. 288.1 ст. 288 Кодексу щороку інформує контролюючий орган, зокрема про внесення змін до існуючих договорів оренди землі або їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.    

Водночас враховуючи те, що контроль за дотриманням земельного законодавства належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), Товариству необхідно звернутися до власника Ділянки – органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, має право передавати у власність або користування Ділянку, з питання внесення змін до існуючого Договору.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 стаття 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).