Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.03.2024 р. № 1676/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що має у власності нерухоме майно (нежитлові приміщення) у багатоквартирному будинку (далі – Будинок). Будинок розташований на земельні ділянці (далі – Ділянка), інформація про формування її як об’єкту цивільних прав у розумінні ст. 79 ¹ Земельного кодексу України та кадастровий номер відсутні, речове право не оформлено.

Товариство, посилаючись на чинне законодавство та узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602, просить надати роз’яснення щодо обов’язку сплати земельного податку (далі – Податок) за площу Ділянки (її частину), на якій розташовані власні нежитлові приміщення; яким чином обчислюється пропорційна частка Податку та яка установа уповноважена надавати офіційну інформацію щодо неоформленої Ділянки.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею (ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс)) у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Особливості здійснення права власності у Будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов’язані з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників Будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII, зі змінами та доповненнями   (далі – Закон).

Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону та частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку. Спільним майном Будинку є серед іншого права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, права на земельну ділянку під Будинком та його прибудинкову територію виникають з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку.

Частинами першою та другою ст. 42 Земельного кодексу визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані Будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельна ділянки, на яких розташований Будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у Будинках, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам Будинків в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зазначене, Товариство має звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з клопотанням про визначення його частки у спільній сумісній власності Ділянок для обслуговування Будинку, пропорційній площі приміщень, які перебувають у власності Товариства.

Поряд з цим, Товариство як власник об’єктів нерухомого майна у Будинку, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянку під Будинком, та у якого з моменту здійснення державної реєстрації прав на Ділянку виникатимуть податкові зобов’язання з плати за землю.

Також повідомляємо, що Державний земельний кадастр – єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами тощо, а держателем Держгеокадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст.ст. 2, 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).