Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.04.2024 р. № 1773/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України на звернення Концерну щодо сплати плати за землю (далі – Плата), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Концерн поінформував, що на праві господарського відання користується об’єктами нерухомого майна, зокрема теплові пункти в багатоквартирних будинках; приміщення котелень, які не відокремлені в окремі об’єкти та належать до складу будівель навчальних та лікувальних закладів; об’єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці, право постійного користування якою зареєстровано за іншою юридичною особою (далі – Об’єкти).

Концерн виконує роботи щодо набуття прав постійного користування земельними ділянками та, посилаючись на тривалисть процесу оформлення та реєстрації цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, просить надати роз’яснення щодо наявності у нього обов’язку з обчислення податкових зобов’язань з Плати за земельні ділянки, щодо яких не зареєстровано право постійного користування (далі – Ділянки).

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс)) користування землею у двох формах: земельного податку, який справляється власниками та постійними користувачами земельних ділянок та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності (п.п. 14.1.72 та п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу).

Порядок набуття прав власності або користування земельними ділянками, на яких розміщені об’єкти нерухомості (крім багатоквартирних будинків), право власності на які набули окремі суб’єкти цивільних відносин врегульовано ст. 120 Земельного кодексу і, зокрема, передбачає виконання, за необхідності процедур формування земельної ділянки як об’єкту цивільних відносин, механізми захисту власників об’єктів нерухомості від бездіяльності органів місцевого самоврядування щодо формування правовідносин на земельні ділянки.

Разом з цим, відповідно до положень частини сьомої ст. 120 Земельного кодексу документи, що підтверджують набуття права власності, права оперативного управління, господарського відання на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва чи частку у праві спільної власності на такий об’єкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт.

Отже, обов’язок обчислення податкових зобов’язань з Плати виникатиме у Концерна з моменту оформлення відповідного права на Ділянки під Об’єктами.

Оскільки відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування (ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), то рішенням відповідного органу місцевого самоврядування може бути запропоновано Концерну (до набуття ним відповідного права користування Ділянками) безкоштовне користування Ділянками під Об’єктами.

Крім того, Концерн до набуття ним відповідного права користування Ділянками свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через осіб, яким делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянки під Об’єктами, та у яких з моменту здійснення державної реєстрації прав на Ділянки виникатимуть податкові зобов’язання з Плати.

Водночас враховуючи те, що контроль за дотриманням земельного законодавства належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), Концерну доцільно звернутися до власника Ділянок – органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, має право передавати у власність або користування Ділянки та своїм рішенням надав Об’єкти в господарське відання, з питання прискорення процесу оформлення відповідного права користування Ділянками, а також з пропозицією про укладання цивільно-правових угод користування Ділянками під такими Об’єктами.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.