Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.04.2024 р. № 1790/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо питань, пов’язаних з нарахуванням податкових зобов’язань з ПДВ при постачанні товарів/послуг за рахунок бюджетних коштів, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, основними видами діяльності Товариства є будівництво житлових і нежитлових приміщень, будівництво трубопроводів, споруд електропостачання та телекомунікацій, електромонтажні роботи тощо. Частина господарської діяльності полягає у виконанні будівельних робіт за рахунок бюджетних коштів (державного та/або місцевого бюджетів).

 Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ при постачанні товарів/послуг за рахунок бюджетних коштів, у тому числі щодо:

1) конкретних випадків, коли дата виникнення податкових зобов'язань визначається відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ;

2) права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у разі придбання товарів/послуг за рахунок бюджетних коштів;

3) визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у разі якщо оплата поставлених товарів/послуг частково компенсується за рахунок бюджетних коштів, а частково – небюджетних;

4) визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ, якщо оплата за поставлені товари/послуги відбудеться за рахунок бюджетних коштів після оформлення актів виконаних робіт.

Водночас у зверненні не вказано, чи застосовує Товариство касовий метод податкового обліку з ПДВ.

У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо порушених питань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі – БКУ).

Відповідно до частини першої статті 2 розділу І БКУ бюджетні кошти (кошти бюджету) – це належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Під витратами бюджету розуміються видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів. Видатки бюджету – це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. Одержувачем бюджетних коштів є суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру (частина третя статті 10 розділу I БКУ).

Порядок відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 № 758, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.08.2012 за № 1206/21518.

Організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби, розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними в процесі обслуговування державного бюджету за видатками, операціями з надання кредитів за рахунок коштів державного бюджету та з погашення державного боргу з урахуванням вимог БКУ та інших нормативно-правових актів регламентуються Порядком казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженим наказом Міністерства фінансів від 24.12.2012 № 1407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 січня 2013 за № 130/22662.

Отже, для цілей оподаткування ПДВ платник податку може використовувати поняття, визначені БКУ.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших  документів,  пов'язаних  з обчисленням і сплатою податків  і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом (пункт 187.7 статті 187 розділу V ПКУ).

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операції з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 5 жовтня 2017 року №2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 розділу V ПКУ).

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, придбання (будівництва, спорудження, створення) необоротних активів.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 розділу V ПКУ).

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та Закону № 996, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

 У разі якщо грошові кошти, які надходять платнику ПДВ в рахунок оплати вартості поставлених таким постачальником товарів/послуг, основних фондів, є бюджетними коштами відповідно до БКУ та надходять на рахунок такого платника, то дата виникнення податкових зобов'язань визначається відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ на дату зарахування бюджетних коштів на такий рахунок виходячи з вартості таких товарів/послуг, основних фондів.

Водночас у разі якщо грошові кошти, які надходять платнику ПДВ в рахунок оплати вартості поставлених товарів/послуг, є небюджетними коштами, та платник не застосовує касовий метод визначення податкових зобов'язань з ПДВ, то дата виникнення податкових зобов'язань з ПДВ визначається за загальним правилом відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ.

Підтвердженням того, що товари/послуги оплачуються за рахунок бюджетних коштів, є наявність у договорі про поставку товарів/послуг умови, що оплата за поставлені товари/послуги здійснюється з відповідного рахунку Державної казначейської служби України.

Щодо питання 2

З урахуванням норм пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ, пунктів 198.1 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у платника податку – покупця товарів/послуг на підставі податкової накладної / розрахунку коригування, складених з дотриманням норм податкового законодавства та зареєстрованих в ЄРПН за фактом здійснення господарської операції на дату виникнення податкових зобов’язань за операцією з постачання товарів/послуг, показники яких відповідають первинним (бухгалтерським) документам, складеним за такою господарською операцією.

Отже, товари/послуги, придбані за рахунок бюджетних коштів, що надійшли платнику ПДВ, вважаються придбаними безпосередньо платником, і суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, відносяться до складу податкового кредиту у загальновстановленому порядку.

Щодо питання 3

У разі якщо платнику вартість поставлених товарів/послуг частково компенсується за рахунок бюджетних коштів з відповідного рахунку в органах Державної казначейської служби України, а частково оплачується за рахунок власних коштів, то такий платник:

на частину вартості, що компенсується за рахунок бюджетних коштів з відповідного рахунку в органах Державної казначейської служби України, складає податкову накладну відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ на дату зарахування бюджетних коштів на свій поточний рахунок;

на частину вартості, що оплачується небюджетними коштами складає податкову накладну у загальновстановленому порядку відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ за правилом «першої події» (у разі якщо такий платник не застосовує касовий метод визначення податкових зобов'язань з ПДВ).

Щодо питання 4

В описаній у зверненні ситуації оформлення Товариством актів виконаних робіт є «першою подією», а зарахування коштів на рахунок Товариства як оплата вартості робіт є «другою подією».

У випадку оплати виконаних робіт за рахунок бюджетних коштів або застосування Товариством касового методу податкові зобов'язання з ПДВ виникатимуть на дату надходження коштів в рахунок оплати вартості таких робіт.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.