Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.06.2017 р. № 702/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про податок на додану вартість

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо складання зведених податкових накладних при здійсненні операцій з продажу проїзних квитків через каси суб’єктів господарювання та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, автоперевізник здійснює продаж проїзних квитків неплатникам ПДВ через каси суб’єктів господарювання (автостанцій та автовокзалів).

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 Кодексу).

У автостанції/автовокзалу - платника ПДВ базою оподаткування ПДВ у разі постачання нею відповідно до Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» квитків на проїзд в автобусах та на перевезення багажу є винагорода, що включає автостанційний збір. При цьому до бази оподаткування ПДВ автостанції/автовокзалу — платника ПДВ не включається вартість перевезення, що перераховується ним перевізнику (пункт 189.13 статті 189 Кодексу).

Таким чином, послуга із автоперевезення надається пасажиру самим перевізником, тому проїзний документ є за своєю суттю договором на перевезення, що укладається між пасажиром і відповідним перевізником.

Отже, суб’єкт господарювання, який є перевізником (надає послуги з перевезення), визначає свої податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з договірної вартості наданих ним послуг з перевезення. У податковій накладній, що складається перевізником, відображається вартість таких послуг з перевезення.

Пунктом 201.4 статті 201 Кодексу встановлено, що платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, зокрема, покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з

урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Отже, зведена податкова накладна на постачання товарів/послуг особам- неплатникам податку може бути складена постачальником таких товарів/послуг (у тому числі перевізником) за умови, якщо постачання кожній такій особі - неплатнику податку має ритмічний характер, визначений пунктом 201.4 статті 201 Кодексу. У разі недотримання зазначеної умови податкова накладна на постачання товарів/послуг неплатнику ПДВ складається у загальновстановленому для таких податкових накладних порядку.