Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.04.2024 р. № 1847/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо порядку складання податкових накладних / розрахунків коригування та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство надає на умовах післяплати електронні комунікаційні послуги, зокрема, отримувачам – бюджетним установам. У договорі з такими отримувачами не передбачено, за рахунок яких коштів – власних чи бюджетних – здійснюється оплата за надані послуги.

Товариство складає податкову накладну на дату складання акту наданих послуг (перша подія). Існують випадки, коли надалі надані послуги оплачуються отримувачем за рахунок бюджетних коштів.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо:

1) дати складання податкової накладної у разі, якщо на дату оформлення акту наданих послуг у Товариства відсутня інформація, за рахунок яких коштів – власних чи бюджетних – отримувачем буде здійснюватися оплата послуг;

2)  права отримувача на податковий кредит за вищезазначеною податковою накладною;

3) підстав для коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту у разі, якщо надалі оплата за послуги буде здійснена за рахунок бюджетних коштів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, регулюються Господарським кодексом України (далі – ГКУ).

Статтею 67 ГКУ встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.

Правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ встановлені статтею 187 ПКУ.

Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше («перша подія»):

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом (пункт 187.7 статті 187 ПКУ).

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлені ПКУ терміни.

У податковій накладній зазначаються обов’язкові реквізити, визначені пунктом 201.1 статті 201 ПКУ, зокрема, дата складання податкової накладної.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Правила формування податкового кредиту визначено статтею 198 ПКУ.

Пунктом 198.1 статті 198 ПКУ передбачено, що до податкового кредиту відносяться, зокрема, суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, необоротних активів.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту отримувачем товарів/послуг, є податкові накладні, отримані з ЄРПН.

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів,  пов'язаних  з обчисленням  і сплатою податків і зборів,  ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1, 3

Податкова накладна за операцією з постачання товарів/послуг повинна бути складена постачальником на дату виникнення податкових зобов’язань за такою операцією, а саме:

у разі, якщо за такою операцією застосовуються загальні правила визначення дати виникнення податкових зобов’язань – на дату «першої події» (відвантаження товару / оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуги чи отримання оплати за такий товар/послугу),

у разі, якщо оплата товарів/послуг здійснюється за рахунок бюджетних коштів – на дату отримання таких бюджетних коштів на банківський рахунок  постачальника.

Платник податку самостійно визначає дату виникнення податкових зобов’язань за операцією з постачання послуг з урахуванням умов господарських договорів та на підставі відповідних первинних (бухгалтерських) документів. Взаємовідносини між суб’єктами господарювання – сторонами господарських правовідносин, у тому числі в частині визначення порядку розрахунків за товари/послуги, які є предметом таких господарських правовідносин, не регулюються нормами ПКУ.

Отже, якщо платником податку було складено податкову накладну на дату, визначену за правилом «першої події», а надалі з’ясувалося, що податкова накладна мала бути складена на дату, визначену пунктом 187.7 статті 187 ПКУ (оплата була здійснена за рахунок бюджетних коштів), то платник податку – постачальник має скласти до такої податкової накладної з метою виправлення (виведення в нуль) її показників відповідний розрахунок коригування, а також скласти нову податкову накладну із зазначенням правильної дати виникнення податкових зобов’язань (дати отримання бюджетних коштів).

Щодо питання 2

З урахуванням норм пункту 185.1 статті 185, статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 ПКУ податкова накладна за операцією з постачання товарів/послуг повинна складатися на дату виникнення податкових зобов’язань за операцією, визначену відповідно до статті 187 ПКУ. Показники такої податкової накладної повинні відповідати даним первинних (бухгалтерських) документів, складених за господарською операцією.

Право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у платника податку – покупця товарів/послуг на підставі податкової накладної, складеної з дотриманням норм ПКУ та зареєстрованої в ЄРПН платником податку – постачальником товарів/послуг.

Податкова накладна, складена постачальником за операцією з постачання товарів/послуг, які  оплачуються за рахунок бюджетних коштів, на дату, відмінну від дати зарахування таких коштів на рахунок такого постачальника (дати виникнення податкових зобовʼязань), є такою, що складена з порушенням норм ПКУ, не дає змоги ідентифікувати здійснену операцію, а тому не може бути підставою для формування податкового кредиту покупцем.

Водночас будь-який платник податку (у тому числі отримувач послуг) у разі виникнення необхідності має право звернутися до контролюючого органу для отримання індивідуальної податкової консультації (зокрема, щодо порядку віднесення сум ПДВ до податкового кредиту) із відповідним зверненням, оформленим відповідно до вимог пункту 52.1 статті 52 ПКУ.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.