Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.04.2024 р. № 1875/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо застосування п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) при нарахуванні роялті на користь нерезидентів, та, керуючись ст. 52 Кодексу, повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариство має намір в майбутньому укласти договір про надання права використання торговельної марки, по якому виступатиме Ліцензіатом. Особа, з якою укладатиметься такий договір – Ліцензіар, юридична особа, зареєстрована за законодавством Німеччини, є власником торговельної марки, що підтверджується Витягом з міжнародного реєстру. З метою правильного розрахунку фінансового результату до оподаткування при визначенні об’єкта оподаткування за договором про надання права використання торговельної марки, у заявника виникають питання:

1. Чи можна вважати, що у разі, якщо суми роялті враховуються при обчисленні бази оподаткування торгового податку, який сплачує Ліцензіар в Німеччині, то такий нерезидент «підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є»?

2. Чи передбачений Кодексом обов'язок для платника податку, що здійснює коригування фінансового результату до оподаткування, підтверджувати факт, що нерезидент, якому здійснюється виплата роялті, підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є?

3. Якщо відповідь на питання 2 «так» і платник податку зобов'язаний підтвердити факт, що нерезидент, якому здійснюється виплата роялті, підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є, - то яким саме документом це можна підтвердити, з урахуванням того, що Угода чи законодавство Німеччини не передбачає видачі Федеральним Міністерством Фінансів Німеччини документу, в якому було б вказано, що резидент Німеччини підлягає оподаткуванню у відношенні роялті?

4. Якщо відповідь на питання 2 «так», - то чи може в такому випадку таким документом бути довідка, видана Ліцензіаром, в якому він підтверджує, що він підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в Німеччині?

5. Якщо відповідь на питання 2 «так», - то чи може в такому випадку таким документом виступати довідка (висновок), надана аудиторською компанією Ліцензіара, що має право на проведення аудиту фінансової звітності у Німеччині, в якій аудитор підтверджує, що Ліцензіар підлягає оподаткуванню у відношенні роялті?

Щодо питань 1-5

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо-чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Відповідно доп.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

До податкових різниць, які коригують фінансовий результат до оподаткування, належать різниці за операціями з нерезидентами, пов’язаними з витратами по нарахуванню роялті на їх користь.

Так, зокрема, частиною четвертою п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь, зокрема, нерезидента, який не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є.

Отже, якщо роялті нараховуються на користь нерезидента, то коригування фінансового результату здійснюється з урахуванням вимог п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Положеннями Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно (далі– Угода), ратифікованої Верховною Радою України 22.11.1995, яка є чинною в українсько - німецьких податкових відносинах з  04.10.1996, застосовуються до осіб, які є резидентами однієї чи обох Договірних Держав (ст. 1 Угоди) та поширюється на податки, одним із яких, зокрема в Україні, є податок на прибуток підприємств (п. 3 ст. 2 Угоди).

Згідно з п. 4 ст. 12 Угоди термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування

a) за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори або твори мистецтва, включаючи кінематографічні фільми і фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення; і

b) за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на наукову працю, патент, торгову марку, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.     

Пунктом 1 ст. 12 Угоди встановлено, що роялті,  які  виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої  Договірної  Держави,  підлягають   оподаткуванню тільки у  цій  другій  Державі,  якщо  цей  резидент  є  фактичним власником роялті.

Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 процентів валової суми роялті у межах значення пункту 4 підпункту a) цієї статті (п. 2 ст. 12 Угоди).

Незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, роялті, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, підлягають оподаткуванню тільки в другій Договірній Державі, якщо цей резидент є фактичним власником роялті, та якщо роялті є виплатами в межах значення пункту 4 підпункту b) цієї статті (п. 3 ст. 12 Угоди).

Слід зазначити, що Кодекс не визначає документа та органу, який має видавати документ для підтвердження оподаткування доходів у вигляді роялті у державі, резидентом якої є нерезидент, на користь якого сплачуються такі суми. Водночас ДПС рекомендує платникам податків отримувати від контрагента документ, що видається фінансовим (податковим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни. Такий документ повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.

Зазначена рекомендація не обмежує платника податків у самостійному виборі способу та форми отримання інформації про те, що нерезидент підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є.

Отже, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат із нарахування роялті в повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь нерезидента, не оподатковуються в країні його резиденції.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.