Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.04.2024 р. № 1921/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (     )  щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до Договору управління майном, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за (   ) (далі – Договір управління майном № 1023), (    ) (далі – АРМА, Установник управління) передала (  ) (далі – Товариство, Управитель) нерухоме майно в управління, а саме: нежитлову будівлю загальною площею – (    ).

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є Договір управління майном № 1023 «іншим відокремленим підрозділом» у розумінні пункту64.2 статті 64 Бюджетного кодексу України та пункту168.4 статті 168 Кодексу?

2. Куди Договору управління майном № 1023 необхідно подати Звітність «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, i сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску»?

  3. Куди Договору управління майном № 1023 необхідно сплачувати податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок): до бюджету Одеської міської територіальної громади (місце реєстрації Договору управління майном №1023) чидобюджету Ізмаїльської міської територіальної громади (місцезнаходженнямайна заДоговором управління майном №1023)?

4. У випадку сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету Ізмаїльської міської територіальної громади чи буде нараховуватись недоїмка за місцем реєстрації Договору управління майном № 1023: (    )?

 

Щодо першого питання

Правові засади операцій по управлінню майном регламентуються Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ), згідно з пунктом 1 статті 1029 якого за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Пунктом 64.6 статті 64 Кодексу визначено, що на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди пророзподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими угодами, визначені Кодексом.

Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна як платника податків — відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

Згідно з пунктом 63.3 статті 63 Кодексу з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації aбo взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживанняособи (основне місце обліку),а також за місцем розташування (реєстрації) ïx підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування a6o об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням aбo через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах заосновним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування i об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком обліку платників податків i зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588,зі змінами, (далі — Порядок № 1588).

Так, згідно з пунктом 7.1 Порядку № 1588, якщо відповідно до законодавства в платника податків, крім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання aбo сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати наоблік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Оскільки майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі i щодо нього ведеться окремий облік, то відображення будь-яких операцій в бухгалтерському обліку здійснюється управителем в окремому обліку.

Для цілей оподаткування, у випадку укладання договорів про управління майном, недоцільно використовуватитермін «інший відокремлений підрозділ», так як умовами договору про управління майном визначається управитель майна відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

Щодо другого питання

Статтею 64 Кодексу визначено управителя майна як платника податків — відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

Згідно зі статтею 18Кодексу податковим агентом визнається особа, наяку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку i мають права та виконують обов'язки, встановлені Кодексом для платників податків.

Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Кодексу особи, які відповідно доКодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органузаосновниммісцемобліку.Такийрозрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку — фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

У разі, якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати i сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, i сум утриманого зних податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Порядок),        затверджені     наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зі змінами та доповненнями.

При цьому, податкова звітність подається платником податку до контролюючих органів згідно зі статтею 49 Кодексу.

Щодо третього питання

Стаття 168 Кодексу регулює порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Відповідно до підпункту 168.4.1 пункту 168.4 статті 168 Кодексу податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до відповідних бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України (далі - БКУ).

Частиною другою статті 64 БКУ встановлено, що податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Згідно з підпунктом 168.4.2 пункту 168.4 статті 168 Кодексу такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - відокремлений підрозділ).

Відповідно до підпункту 168.4.3 пункту168.4 статті 168 Кодексу суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Отже, якщо платник податку має об’єкти, через які провадиться діяльність в різних регіонах (районах), в яких працюють та отримують заробітну плату наймані працівники, то платник податку зобов’язаний стати на облік за місцем розташування таких об’єктів як платник окремих видів податків (неосновне місце обліку) та перераховувати податок на доходи фізичних осіб із доходів у вигляді заробітної плати до відповідного бюджету на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону № 2464 застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов'язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої стаття 1 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої стаття 7 Закону № 2464).

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга стаття 9 Закону № 2464).

Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його нарахування, aбo на  єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють aбo постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

При цьому пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати i сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Щодо четвертого питання.

Абзацом першим пункту 1 підрозділу 1 розділу II Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого (далі – Порядок № 5) визначено, що з метою обліку нарахованих i сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегровані картки платника (далі– IKП) за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

Абзацом восьмим пункту 1 підрозділу 1 розділу II Порядку № 5 визначено, що облікові показники, які відображаються в ІКП, залежать від форми обліку, яка передбачена умовами адміністрування відповідного платежу, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб.

Пунктом 1 підрозділу 1 розділу III Порядку № 5 визначено, що оперативний облік надходжень за податками, зборами та платежами забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів, на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Державної казначейської служби України та органів Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим  наказом  Міністерства  фінансів  України від 18.07.2016 № 621, зі змінами.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію», зі змінами, затверджено Класифікацію доходів бюджету по податку на доходи фізичних осіб, зокрема, 11010100 — податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.

Порядок організації процесу ведення оперативного обліку податків, зборів, платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та виконання заходів контролю за відповідністю показників (далі — Порядок) затверджено наказом ДПС від 12.05.2023 № 345 «Про загальні засади організації процесу ведення обліку податків, зборів, платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та контролю показників».

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 розділу I Порядку для забезпечення ведення оперативного обліку податків, зборів, платежів, єдиного внеску підрозділом, що здійснює облік платежів, територіального органу ДПС відкриваються IKП за кожним видом платежу з визначенням щодо кожного платника податків територіального органу ДПС, що відповідає місцю реєстрації платника або обліку об'єкта оподаткування, коду території територіальної громади згідно з Класифікатором адміністративно-територіальних громад.

В IKC ДПС згідно з правилами справляння платежів, встановленими Кодексом та Законом № 2464 для обліку сум платежів підрозділом, що здійснює облік платежів, територіального органу ДПС відкриваються IKП за формами оперативного обліку, зокрема, форма оперативного обліку № 15 відкривається для здійснення обліку сум за податками, зборами, платежами, за якими податковим законодавством не передбачено подання платником податкової звітності. За цією формою оперативного обліку не передбачено відображення нарахованих сум, а отже i податкового боргу.

Зауважуємо, що згідно з підпунктом 69.9 пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.