Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.04.2024 р. № 1862/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації щодо податкових зобов’язань платника єдиного податку четвертої групи та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство у своєму зверненні повідомило, що є платником єдиного податку четвертої групи (на момент подання звернення) та планує укладати договори оренди та суборенди земельних ділянок з платником єдиного податку четвертої групи (на момент подання звернення) (далі – Орендодавець).

Враховуючи зазначене Товариство звертається за отриманням індивідуальної податкової консультації з таких питань:

1. Якщо Орендодавець передає в оренду Товариству (орендар) земельні ділянки, що знаходяться у його власності:

1.1. Чи враховуються у декларації Товариства (орендар), такі земельні ділянки?

1.2. Чи враховуються у декларації Орендодавця земельні ділянки, передані в користування Товариству (орендар) на підставі договору оренди?

2. Якщо Орендодавець передає в суборенду Товариству (орендар) земельні ділянки, що знаходяться у користуванні Орендодавця на підставі договору оренди (орендодавці – власники земельних ділянок).

2.1. Чи враховуються у декларації суборенди Товариства (орендар) такі земельні ділянки?

2.2. Чи враховуються у декларації Орендодавця такі земельні ділянки?

3. Якщо Орендодавець передає в оренду Товариству (орендар) земельні ділянки, що знаходяться у користуванні орендодавця на підставі договору емфітевзису (власники земельних ділянок – фізичні особи).

3.1. Чи враховуються у декларації Товариству (орендар) такі земельні ділянки?

3.2. Чи враховуються у декларації емфітевта (Орендодавця) такі земельні ділянки, враховуючи, що Орендодавець їх не використовує та передає в оренду?

 

Щодо першого – третього питань

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом.

Суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (частина друга
статті 2 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс).

Статтями 125, 126 Земельного кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Права власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952) зі змінами та доповненнями.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону № 1952, виникають з моменту такої реєстрації (пункт 2 статті 3 Закону № 1952).

Згідно з частиною першою статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним.

Використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства.

 

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 главою 1 Кодексу юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою.

Для сільськогосподарських товариств, юридичних осіб незалежно від організаційно – правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює, або перевищує 75 відсотків, запроваджено спеціальний податковий режим спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку - четверта група, відповідно до абзацу четвертого підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 Кодексу.

Відповідно до пункту 292¹.1 статті 292¹ Кодексу об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка 1 гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю (відповідно до пункту 292¹.2 статті 292¹ Кодексу).

Таким чином, якщо права на земельні ділянки, що використовує Товариство не зареєстровані відповідно норм законодавства, такі землі не включаються до об’єкта оподаткування єдиного податку четвертої групи. Такі земельні ділянки є об’єктами оподаткування у власника або користувача (відповідно до оформлення прав на земельні ділянки).

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатись з урахуванням всіх суттєвих обставин здійснення та первинних документів.

Щодо питань стосовно декларування Орендодавцем своїх земельних ділянок, слід зауважити, що роз’яснення норм податкового законодавства з цього питання, можуть бути надані виключно вказаному платнику податків, за його зверненням, у зв’язку із практичною необхідністю отримання такої консультації.

Додатково повідомляємо, що відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для платників податків та контролюючих органів до 01 серпня 2023 року зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).