Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.04.2024 р. № 1959/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Приватного закладу дошкільної та загальної середньої освіти «______» (далі – Академія) щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.   

Згідно із зверненням Академії, внесеної до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр), таким приватним закладом освіти надаються освітні послуги на платній основі, отримані доходи від надання яких використовуються для фінансування видатків на утримання Академії та досягнення цілей та завдань, що передбачені статутом Академії.

У зверненні Академії поставлено такі запитання для отримання індивідуальної податкової консультації:

1. Чи має право Академія у статусі неприбуткової організації використовувати отримані доходи від здійснення власної діяльності з надання освітніх послуг для надання благодійної допомоги фізичним особам, які не є засновниками, учасниками такого закладу освіти або пов’язаними з ним особами та які вимушено залишили місце проживання у зв’язку з проведенням бойових дій у таких населених пунктах та, в тому числі, взяті у встановленому законодавством порядку на облік у Центрі надання адміністративних послуг виконавчого комітету ______міської ради та/або Управління праці та соціального захисту населення _______міської ради?

2. Чи має право Академія у статусі неприбуткової організації використовувати отримані доходи від здійснення власної діяльності з надання освітніх послуг для надання благодійної допомоги благодійним фондам, засновники та/або учасники яких не є засновниками та/або учасниками Академії?

Щодо запитань 1 – 2

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4            ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Водночас, пункт 133.4 ст. 133 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Так, згідно з п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу передача майна, надання послуг неприбутковою організацією, використання доходів (прибутків) неприбуткової організації для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, за умови що такі послуги, майно добровільно перераховані (надані, передані) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров’я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, та/або грошові кошти, перераховані на спеціальні рахунки, відкриті Національним банком України для збору коштів, та/або наданням благодійної допомоги фізичним особам, які не є засновниками, учасниками таких організацій або пов’язаними з ними особами та які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводяться (проводилися) бойові дії, та/або вимушено залишили місце проживання у зв’язку з проведенням бойових дій у таких населених пунктах та, в тому числі, взяті у встановленому законодавством порядку на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.

Перелік організацій, які можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, визначено п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу. До такого переліку, зокрема, можуть бути віднесені інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

На підставі викладеного вище обов’язковими умовами для організації у статусі неприбуткової є, зокрема, використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами в межах профільного закону, а також заборона розподілу доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

При цьому на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначено п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Таким чином, в загальному порядку, якщо неприбуткова організація, що відповідає вимогам  п. 133.4 ст. 133 Кодексу та внесена до Реєстру, в період дії воєнного стану здійснює операції з надання благодійної допомоги фізичним особам, які не є засновниками, учасниками такої організації або пов’язаними з нею особами та які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводяться (проводилися) бойові дії, та/або вимушено залишили місце проживання у зв’язку з проведенням бойових дій у таких населених пунктах та, в тому числі, взяті у встановленому законодавством порядку на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, то проведення таких операцій не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу для перебування такої організації у Реєстрі.

Що стосується операцій з надання неприбутковою організацією благодійної допомоги благодійним фондам, засновники та/або учасники яких не є засновниками та/або учасниками такої неприбуткової організації, то оскільки благодійні організації не зазначено у п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу серед переліку отримувачів благодійної допомоги, здійснення неприбутковою організацією операцій з надання благодійної допомоги благодійним фондам може відбуватися виключно в межах реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами неприбуткової організації згідно з профільним законом, з дотриманням вимог  п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Щодо перебування у статусі неприбуткових організацій приватних закладів освіти повідомляємо таке.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, регулює Закон України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» зі змінами (далі – Закон № 2145), який також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Стаття 22 Закону № 2145 регламентує організаційно-правовий статус закладів освіти.

Заклад освіти як суб’єкт господарювання може діяти в одному з таких статусів: бюджетна установа, неприбутковий заклад освіти, прибутковий заклад освіти.

Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Згідно з частиною третьою ст. 78 Закону № 2145 державні та комунальні заклади освіти мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до частини першої ст. 79 Закону № 2145 одним із джерел фінансування суб’єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства може бути, зокрема, плата за надання освітніх та інших послуг відповідно до укладених договорів.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (далі – ГКУ), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша ст. 3 ГКУ).

Частиною другою ст. 3 ГКУ передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями.

Отже, з урахуванням викладеного вище, оскільки проведення комерційної діяльності має на меті отримання прибутку, здійснення навчання у приватному закладі освіти на комерційній основі суперечить сутності поняття неприбуткової організації.

Тож, якщо приватний заклад освіти здійснює навчання шляхом надання освітніх послуг на платній основі, а також інші види діяльності, спрямовані на отримання прибутку, такий заклад освіти не може мати статус неприбуткової організації.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).