Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.04.2024 р. № 1963/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається у відповідності до норм Кодексу, які діяли у 2021 році.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, (…) є платником податку на прибуток на загальних підставах та планує виплачувати дивіденди юридичній особі, яка зареєстрована згідно з законодавством (…) (учасник (…)), але кінцевим бенефіціарним отримувачем (власником) дивідендів є фізична особа (громадянин Мальти), яка є податковим резидентом (…).

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію
з наступних питань:

1. Який саме податок у розмірі 5 відсотків необхідно утримати при сплаті дивідендів юридичній особі, зареєстрованої відповідно із законодавством (…), якщо їх кінцевим бенефіціарним отримувачем (власником) є фізична особа – податковийрезидент (…)та підприємством застосовується Угода між Урядом України та (…)про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, податок на прибуток або податок з доходів фізичної особи?

2. Чи повинно підприємство при сплаті дивідендів юридичній особі, зареєстрованої відповідно із законодавства (…), кінцевим бенефіціарний отримувачем (власником) яких є фізична особа – резидент(…)із застосуванням Угоди між Урядом України та (…)про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, утримати воєнний збір у розмірі 1,5 відсотка?

3. Які саме документи, потрібно надати фізичній особі – фактичному(кінцевому) бенефіціарному отримувачу резиденту (…)для підтвердження статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу?

4. У разі застосування Угоди між Урядом України та (…)про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків чи повинна фізична особа – фактичний(кінцевий) бенефіціарний отримувач (податковий резидент (…)) надати документи щодо підтвердження внесення в акціонерний капітал (статутний фонд) (…) не менше (…) або еквівалентну суму у національних валютах Договірних Держав?

5.При виплаті дивідендів юридичній особі, зареєстрованої відповідно із законодавством (…), кінцевим бенефіціарний отримувачем (власником) яких є фізична особа – резидент(…)чи необхідно застосувати та вимоги Конвенції між Урядом України і (…)про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал у частині того, що юридична особа повинна володіти щонайменше 10 відс. капіталу компанії, яка сплачує дивіденди?

6. У разі, якщо в (…)році (…) при виплаті дивідендів за (…) рік юридичній особі, зареєстрованої відповідно із законодавством (…), кінцевим бенефіціарний отримувачем (власником) яких є фізична особа — податковий резидент (…)не застосувало норму ст.103 Кодексу у частині застосування міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу, в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку та зайво сплатило податок у розмірі 15 відсотків замість 5 відсотків, хто саме має право звернутись до контролюючого органу із заявою про повернення зайво утриманого податку – фізичнаособа – резидент(…), юридична особа, зареєстрована відповідно із законодавством (…), або (…) та які документи необхідно надати до контролюючого органу для повернення зайво сплаченого податку?

7. У разі, якщо кінцевим бенефіціарним отримувачем (власником) дивідендів є фізична особа – податковийрезидент (…), чи може (…) сплатити дивіденди на рахунок такої фізичної особи, або дивіденди повинні бути перераховані тільки на рахунок юридичної особи, зареєстрованої відповідно із законодавством (…) (є учасником (…))?

8. Для повернення надмірно сплаченого податку при виплаті дивідендів необхідно подати заяву в довільній формі про те, що фізична особа – податковийрезидент (…)є бенефіціарним (фактичним) одержувачем (власником) доходу, а юридична особа, зареєстрована відповідно із законодавством (…) заяву про те, що не є бенефіціарним (фактичним) одержувачем (власником) доходу, чи встановлено форму зазначених заяв?

Особливості оподаткування нерезидентіввизначено п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Згідно з п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.

Для цілейп. 141.4 ст. 141 Кодексу такими доходами є, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (п.п. «б» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексудивіденди – платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Підпунктом 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, встановлено, що резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок
з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою
в розмірі 15 відс. (крім доходів, зазначених у п.п. 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11
п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Підпунктом 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що нерезиденти – це:

а) іноземні компанії, організації, партнерства та інші об'єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень цього Кодексу;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;

в) фізичні особи, які не є резидентами України.

Якщо відповідно до вимог укладеного Україною міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або укладеного на його підставі міжвідомчого договору та Кодексу фінансовий агент зобов'язаний перевіряти та встановлювати, резидентом якої держави є власник або контролююча особа власника рахунку, положення п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу застосовуються в частині, що не суперечить правилам міжнародного договору.

Щодо питання першого

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент (нерезидент), яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п.п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 розділу ІV Кодексу доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами ІV Кодексу для нерезидентів).

Відповідно до п.п. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 Кодексуу разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом – юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Доходи, які виплачуються (нараховуються, надаються) фізичній особі – нерезиденту резидентом – юридичною особою оподатковуються згідно з нормами п. 170.10 ст. 170 розділу ІV Кодексу.

Оподаткування дивідендів визначено п. 170.5 ст. 170 Кодексу.

Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб'єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів (п.п. 170.5.2 п. 170.5 ст. 170 Кодексу).

Згідно з п.п. 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Кодексудля доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування) ставка податку на доходи фізичних осіб встановлюється в розмірі 5 відсотків.

Враховуючи вищенаведене, дивіденди по акціях та корпоративних правах, нараховані резидентами – платниками податку на прибуток підприємств на користь фізичних осіб – нерезидентів оподатковуються за ставкою 5 відсотків.

Щодо питання другого

Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Щодо питання третього

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пп. 103.5 і 103.6 ст. 103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4
ст. 103 Кодексу).

Пунктом 103.2 ст. 103 Кодексу визначено, у разі якщо отримувач доходу є нерезидентом, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, дозволяється застосування міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу, в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, за умови надання особі (податковому агенту) таких документів:

а) від отримувача доходу – заявиу довільній формі про відсутність у нього статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу, а також про наявність такого статусу у нерезидента, який надав документи, зазначені у підпункті «б» цього пункту;

б) від бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу – заяви
у довільній формі про наявність у такого нерезидента статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу та документів, які підтверджують такий статус (зокрема, але не виключно, ліцензії, договори, офіційні листи компетентних органів), а також документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

З урахуванням зазначеного для підтвердження статусу бенефіціарного отримувача доходу податковий резидент (…)повинен надати податковому агенту – (…) документи: заяву у довільній формі про наявність у такого нерезидента статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу та документи, які підтверджують такий статус (зокрема, але не виключно, ліцензії, договори, офіційні листи компетентних органів), а також довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом (…), з якою укладено міжнародний договір України, а також інші документи, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Щодо питання четвертого

Угода між Урядом України і Урядом (…)про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, яку ратифіковано Верховною Радою України 06.10.1995 (Закон України № 369/95-ВР), є чинною з 03.08.1999 (далі – Угода).

Згідно з пп. 1 і 2 ст. 10 Угоди дивіденди, що сплачуються підприємством однієї Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є підприємство, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач дивідендів фактично має право на них, податок, що стягується в такому разі, не повинен перевищувати:

а) 5 процентів загальної суми дивідендів, якщо резидент другої Договірної Держави зробив внесок в його акціонерний капітал (статутний фонд) не менше 50000 доларів США або еквівалентну суму у національних валютах Договірних Держав; та

б) 15 процентів загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.

Таким чином, при виплаті дивідендів податковому резиденту (…), якщо він зробив внесок в акціонерний капітал (статутний фонд) (…), що сплачує дивіденди, не менше 50 000 доларів США або еквівалентну суму у національній валюті договірної держави та надав довідку, що він є податковим резидентом (…), податок, що стягується в Україні, не повинен перевищувати 5 відсотків загальної суми дивідендів (абзац «а» п. 2 ст. 10 Конвенції).

Щодо питання п’ятого

Конвенції між Урядом України і (…)про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал від 30.10.2000, яку ратифіковано Верховною Радою України 10.01.2002 (Закон України № 2929-ІІІ), є чинною з 26.02.2002 (далі – Конвенція).

Згідно з положеннями пунктів 1 і 2 ст. 10 дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.  Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

а) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (інша, ніж товариство), яка безпосередньо володіє щонайменше 10 відсотками капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;

б) 15 відсотків від загальної суми дивідендів в інших випадках.

Враховуючи зазначене, у разі якщо нерезидент (резидент (…)) – безпосереднійотримувач доходу у вигляді дивідендів не є фактичним (кінцевим) бенефіціарним отримувачем такого доходу, то під час виплати резиденту (…) такого доходу дозволяється застосування міжнародного договору України з країною, резидентом якої є фактичний (кінцевий) бенефіціарний отримувач такого доходу, тобто, з (…), в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, за умови надання документів, визначених п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

Щодо питання шостого, восьмого

Відповідно до п.п 103.3 ст. 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:

зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов'язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв'язку із здійсненням операції з такої передачі.

Якщо нерезидент – безпосереднійотримувач доходу з джерелом походження з України не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, під час виплати такого доходу застосовуються положення міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу.

У цьому випадку обов'язок доведення того, що нерезидент (фізична особа – податковий резидент (…)) є фактичним (кінцевим) бенефіціарним отримувачем (власником) доходу у вигляді дивідендів, покладається на такого резидента (…)або на нерезидента, який звертається із заявою до контролюючого органу про повернення зайво утриманого податку.

Порядок повернення зайво утриманого та перерахованого до бюджету податку на доходи нерезидента визначено п. 103.11 та 103.14 ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.11 ст. 103 Кодексу у разі якщо нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати відповідно до правил міжнародного договору України, розгляд питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок, заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України.

Необхідні документи подаються нерезидентом або посадовою (уповноваженою) особою, яка повинна підтвердити свої повноваження відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 103.12 ст. 103 Кодексуконтролюючий орган перевіряє відповідність даних, зазначених у заяві та підтвердних документах, фактичним даним та відповідному міжнародному договору України, а також факт перерахування до бюджету відповідних сум податку особою, яка виплатила доходи нерезидентові.

У разі підтвердження факту зайвого утримання сум податку контролюючий орган приймає рішення про повернення відповідної суми нерезидентові, копії якого надаються особі, яка під час виплати доходів нерезидентові утримала податок, та нерезидентові (уповноваженій особі). Висновок про повернення сум надміру сплаченого податку надсилається до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У разі відмови в поверненні суми податку контролюючий орган зобов'язаний надати нерезидентові (уповноваженій особі) обґрунтовану відповідь.

Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі висновку контролюючого органу перераховує кошти у розмірі, визначеному у висновку, на рахунок особи, яка надміру утримала податок з доходів нерезидента (п. 103.13 ст. 103 Кодексу).

Пунктом 103.14 ст. 103 Кодексу передбачено, що особа, яка здійснила виплату доходу нерезидентові, повертає йому різницю між сумою податку, яка була утримана, та сумою, належною до сплати відповідно до міжнародного договору України, після отримання копії рішення контролюючого органу про повернення суми надміру сплачених грошових зобов'язань або після зарахування коштів від відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Кошти, які за рішенням контролюючого органу повинні повертатись особі, яка зайво утримала податок з доходів нерезидента, можуть бути зараховані в рахунок сплати інших податкових зобов'язань такої особи за її письмовою заявою, яка подається під час розгляду заяви нерезидента про повернення надміру утриманих сум податку. У цьому разі висновок про повернення надміру сплаченої суми податку до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не надсилається.

Враховуючи вищезазначене, у разі якщо нерезидент (резидент (…)) – безпосередній отримувач доходу у вигляді дивідендів не є фактичним (кінцевим) бенефіціарним отримувачем такого доходу, то під час виплати резиденту (…) такого доходу дозволяється застосування міжнародного договору України з країною, резидентом якої є фактичний (кінцевий) бенефіціарний отримувач такого доходу, тобто, з (…), в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, за умови надання документів, визначених п.п.«а» і «б» п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

Щодо питання сьомого

Підприємства, які створені відповідно до вимог Закону України від 06.02.2018 № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон№ 2275), можуть здійснювати виплату дивідендів за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток. (…) виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (п.1 та п.2 ст. 26 Закону№ 2275).

Відповідно до п. 30 частини першої ст. 1 Закону України від 06.12.2019 № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», який набрав чинності 28.04.2020, визначено, що кінцевий бенефіціарний власник – будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є, зокрема, для юридичних осіб – будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.

З урахуванням зазначеного, підприємство приймає рішення щодо сплати дивідендів на підставі рішення загальних зборів учасників товариства.

Разом з цим, слід зазначити, що кожний конкретний випадок виникнення податкових взаємовідносин потребує детального аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати бенефіціарність отримувача (власника) доходу та визначити порядок оподаткування за такою операцією.

Зауважуємо, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу було зупинено перебіг строків, встановлених, зокрема, ст.ст. 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

_____________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.