Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.04.2024 р. № 1978/ІПК/26-15-04-02-08

Головне управління ДПС у м. Києві на звернення Товариства щодо сплати земельного податку (далі-Податок) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI, зі змінами (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (далі – Будинок), який розташований на земельній ділянці комунальної власності (далі – Ділянка).

Товариство, посилаючись на норми чинного законодавства, запитує:

1) чи повинно сплачувати Податок за Ділянку, якщо правовстановлюючі документи, договір користування на умовах оренди на Ділянку відсутні та чи подається в такому випадку податкова декларація з Податку;

2) як розрахувати площу Ділянки для Податку у разі відсутності правовстановлюючих документів на Ділянку. Землевпорядні організації інформацію щодо площі Ділянки надають лише власникам, постійним користувачам та орендарям Ділянок.

Щодо питання 1 та 2.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею (ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс)) у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Особливості здійснення права власності у Будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов’язані з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників Будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII, зі змінами та доповненнями (далі – Закон).

Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону та частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку. Спільним майном Будинку є серед іншого права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, права на Ділянку під Будинком та його прибудинкову територію виникають з моменту державної реєстрації таких прав на Ділянку.

Частинами першою та другою ст. 42 Земельного кодексу визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані Будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані Будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у Будинках, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам Будинків в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, власник нерухомого майна у Будинку має звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з клопотанням про визначення його частки у спільній сумісній власності Ділянки для обслуговування Будинку, пропорційній площі приміщень, які перебувають у його власності.

Отже, у разі відсутності права власності на Ділянку (її частину) Товариство не є платником Податку, тобто у Товариств не виникає обов’язку з нарахування, подання податкової звітності та сплати плати за землю.  

Поряд з цим, Товариство як власник об’єктів нерухомого майна у Будинку, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянку під Будинком, та у якого з моменту здійснення державної реєстрації прав на Ділянку виникатимуть податкові зобов’язання з плати за землю.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 стаття 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.