Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.04.2024 р. № 2026/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення(   ),щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні зазначив, що зареєстрований фізичною особою – підприємцем з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Будучи зареєстрованим фізичною особою – підприємцем з ознакою провадження незалежної професійної діяльності – адвокат, яким чином проводити податковий облік, а також які податки та збори сплачувати з доходів від надання правової допомоги, включаючи здійснення адвокатської діяльності?

2. Чи може адвокат, оформлений як фізична особа – підприємець з ознакою адвокатської діяльності, бути на єдиному податку та сплачувати його за результатами своєї діяльності?

3. Чи потрібно фізичній особі – підприємцю з ознакою адвокатської діяльності вести податковий облік та сплачувати податки, єдиний внесокна загальнообов’язкове державне соціальне страхуванняокремо як фізична особа - підприємець та окремо як адвокату?

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 5076), ст. 1 якого визначено, що адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом № 5076.

Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

До інших видів правничої допомоги належать види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення (п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 5076).

Частиною третьою ст. 4 Закону № 5076 встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст. 13 Закону № 5076).

Таким чином, фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою – підприємцем.

Разом з тим згідно з нормами Закону № 5076 та ПКУ для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо одночасного здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем.

При цьому фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та одночасно провадить незалежну професійну діяльність, веде окремий облік доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності, та здійснює окремо розрахунки з бюджетом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено у ст. 178 ПКУ.

Відповідно до п. 178.2 ст. 178 ПКУ доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX  «Перехідні положення»ПКУ).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Відповідно до п. 178.4 ст. 178 ПКУ фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи та є резидентами, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до розділуIV ПКУ у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Податкова декларація за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб подається до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV ПКУ (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності повинні зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованого на доходи від провадження незалежної професійної діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону (п. 178.7 ст. 178 ПКУ).

Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 ПКУ).

При цьому форма податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV ПКУ.

Відповідно доп.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Згідно з п. 293.3 ст. 293 ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі, зокрема 5 відсотків доходу – уразі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

При цьому платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ст. 295 ПКУ).

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та податкових агентів платників єдиного податку третьої групи – електроннихрезидентів (е-резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного п. 202.1 ст. 202 ПКУ) (п. 294.1 ст. 294 ПКУ).

Відповідно до п. 296.9 ст. 296 ПКУформи податкових декларацій платника єдиного податку, визначених пунктами 296.2 і 296.3 ст. 296 ПКУ, затверджуються в порядку, встановленому ст. 46 ПКУ.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 затверджено форми податкових декларацій платника єдиного податку (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2022 № 438).

Таким чином, особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність та одночасно перебуває на обліку як фізична особа – підприємець здійснює окремо розрахунки з бюджетом, а також за результатами звітного року подає дві податкові декларації:

– декларацію про майновий стан і доходи за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2022 № 438), з додатком Ф2, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності (подає до 1 травня року, що настає за звітним, та сплачує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір до 1 серпня року, що настає за звітним);

– декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2022 № 438), для відображення доходів, отриманих від підприємницької діяльності (3 група – подає протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) кварталу, та сплачує єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації).

При цьому до доходів, одержаних від провадження незалежної адвокатської діяльності, не застосовуються норми глави 1 розділу XIVПКУ, а отже оподаткування таких доходів здійснюється відповідно до положень ст. 178 ПКУ.

Згідно з п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а також згідно з п. 5 – особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

База нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальнес трахування визначається для:

осіб, які провадять незалежну професійну діяльність – це сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший
п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464);

для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування нараховується на суму доходу, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Згідно з нормами частини п'ятої ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для зазначених категорій платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відс. до бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої ст. 9 Закону № 2464 фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, сплачують єдиний внесокна загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесокна загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Разом з цим згідно з частиною п’ятою ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе єдиного за умови взяття їх на облік фізичних осіб – підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як осіб, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464.

Зауважуємо, що тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ було зупинено перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 ПКУ щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом ПКУ.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.