Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.04.2024 р. № 2040/ІПК/99-00-07-04-01 ІПК

 

2. Чи потрібно Підприємцю, під час інтернет торгівлі, застосовувати РРО/ПРРО при пересиланні товарів покупцям – фізичним особам із використанням послугОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1), на умовах післяплати, за умови наступного отриманням післяплати від покупця за відправлені товари через ОСОБА_1 на поточний рахунок Підприємцяу форматі IBAN?

3. Чи може Підприємець, платник єдиного податку 3 групи (ставка 5%) здійснювати продаж товарів на іноземному маркетплейсі із отриманням оплати за продані товари на рахунок відкритий в іноземній платіжній системі ОСОБА_2, з подальшим переказом цих коштів на рахунок Підприємця відкритий в українському банку?

4. Чи потрібно Підприємцю, що здійснює продаж товарів іноземним покупцям на іноземному маркетплейсі, із отриманням оплати за продані товари на рахунок відкритий в іноземній платіжній системі ОСОБА_2, із подальшим переказом коштів на рахунок Підприємця відкритий в українському банку, застосовувати РРО/ПРРО та видавати чеки іноземним покупцям (що знаходяться за межами України) на повну суму покупки?

5. У випадку необхідності застосування РРО/ПРРО при продажу товарівна іноземному маркетплейсі (із отриманням оплати за продані товарина рахунок відкритий в іноземній платіжній системі ОСОБА_2, таподальшим переказом коштів на рахунок Підприємця відкритий вукраїнському банку) в якій валюті має бути відображена вартістьтоварів у фіскальному чеку РРО/ПРРО (що видається іноземномупокупцю який знаходиться за межами України), а у випадкунеобхідності зазначення вартості товарів у гривнях, за яким курсоммає здійснюватися перерахунок вартості товарів, яка вказана наіноземному маркетплейсі в доларах США?

6. У випадку необхідності застосування РРО/ПРРО при продажу товарівна іноземному маркетплейсі (із отриманням оплати за продані товарина рахунок відкритий в іноземній платіжній системі ОСОБА_2, таподальшим переказом коштів на рахунок Підприємця відкритий вукраїнському банку) коли, в який момент, необхідно друкувати тавидавати (направляти в електронному вигляді) чек іноземномупокупцю, що знаходиться за межами України?

7. Як визначити суму доходів Підприємця при продажу товарів на іноземномумаркетплейсі (із отриманням оплати за продані товари на рахуноквідкритий в іноземній платіжній системі ОСОБА_2, та подальшимпереказом коштів на рахунок Підприємця відкритий в українському банку)виходячи із ціни продажу товарів, що сплачується покупцями, чивиходячи із тієї суми, що надходить на рахунок Підприємця відкритий вукраїнському банку? Яка дата, при продажу товарів на іноземномумаркетплейсі, вважається датою отримання доходів Підприємцем?

8. З якою періодичністю необхідно здійснювати переказ коштів ізрахунку відкритого в іноземній платіжній системі ОСОБА_2 нарахунок Підприємцявідкритий в українському банку: один раз на місяць,один раз на квартал, один раз на рік, чи якось по іншому?

9. Чи не буде порушенням валютного та/або податкового законодавства,якщо Підприємець буде сплачувати комісії іноземного маркетплейсу таплатіжної системи із рахунку відкритого в іноземній платіжній системіОСОБА_2 в наслідок чого на рахунок Підприємця, відкритий вукраїнському банку, буде перераховуватись сума що є меншою від тієї,що була сплачена покупцями за продані товари?

10.Чи зареєстрована компанія ОСОБА_2Inc як платник ПДВ в Україні?Чи повинен Підприємець сплачувати ПДВ від суми комісії, яка була сплаченаіноземному маркетплейсуНАЗВА та іноземній платіжній системі ОСОБА_2?

Перед наданням відповідей на поставлені контролюючому органу питання звертаємо увагу Підприємця, що відповідно до висновків, зроблених Верховним Судом у постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 820/8/18, виходячи із вимог, що висуваються до податкового органу в частині форми і змісту індивідуальної податкової консультації, зазначене кореспондує обов’язок платника податків у зверненні про надання такої консультації чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання. Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов’язку надати податкову консультацію. При цьому податковий орган зобов’язаний викласти висновок щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства лише в окреслених платником податків у запиті межах, тобто, щодо вказаних ним норм та в розрізі приведених ним фактичних обставин їх застосування.

Отже, посилання Підприємця у своєму зверненні на індивідуальні податкові консультації, які надано іншим платникам податків, не може розцінюватись, як наведення фактичних обставин Підприємцем.

Щодо питання 1

Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).

Законом № 265 визначено, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Також, звертаємо увагу, що обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

З урахуванням пільги встановленої пунктом 2 статті 9 Закону №265, як відповідь на питання 1, повідомляємо, якщо Підприємець надає покупцю для оплати за товар (послуги) реквізити свого поточного рахунку в форматі IBAN Registry:2009, NEQ, ДСТУ-Н 7167:2010, і покупець (споживач) самостійно здійснює оплату з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками із поточного рахунку на поточний рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку, а також у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку), то у такому випадку застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки оплата товарів (послуг) буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операції.

Поряд із цим, надання більш детальної відповіді на питання 1 неможливо, оскільки,Підприємцем не розкрито суті вказаних у питанні номерів рахунків.

Щодо питання 2

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів

операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 10 статті 11 Закону України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі – Закон № 675) передбачено, що момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено Законом № 675.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною другою статті 664 Цивільного кодексу України також передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві.

Враховуючи викладене вищета те, що ОСОБА_1 від свого імені приймає післяплату від одержувачів відправлень (покупців), в момент їх вручення, а працівник (оператор або кур’єр), що проводить розрахунок за поштове відправлення, і є працівником ОСОБА_1, видає відповідний розрахунковий документ на тримання післяплати за поштове відправлення, обов’язок продавця передати товар вважається виконаним в момент здачі товару в відділення ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, та як відповідь на питання 2 повідомляємо, що за умови, що доставлений через ОСОБА_1 товар не продано в кредит, з відстроченням або з розстроченням платежу, застосування Підприємцем РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки, розрахунковий документ про приймання післяплати видає працівник (оператор або кур’єр) ОСОБА_1, безпосередньо при передачі відправлення покупцю, а Підприємець у свою чергу зобов’язаний вкласти у посилку видаткову накладну (інший документ), яка буде свідчити про походження товару. Також, у передбачених законодавством випадках, продавець зобов’язаний вкласти у поштове відправлення належним чином оформлений гарантійний талон, технічний паспорт або інший документ, що його замінює, який має містити обов’язкові реквізити.

Щодо питань 4 – 6

Відповідно до частини другої статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до статті 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

Оскільки закони України приймає Верховна Рада України, то і дія таких законів, в тому числі Закону № 265, поширюється на учасників господарських відносин, які здійснюють свою діяльність на території України.

Враховуючи викладене вище, та як відповідь на питання 4 – 6 повідомляємо, що продаж товарів та здійснення розрахунків на іноземних маркетплейсах має здійснюватись Підприємцем відповідно до  вимог законодавства тієї держави на території якої здійснюються такий продаж товарів та проводяться розрахунки за товари.

Оскільки у питаннях 4 – 6  Підприємцем не достатньо деталізовано суть господарських операцій надання більш вичерпної консультації щодо питань
4 – 6 не можливе.

Щодо питань 3, 7 – 9

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон № 959) зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці (частина друга статті 5 Закону № 959).

Відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами Національного банку України (далі – НБУ), прийнятими відповідно до Закону № 2473.

Принципи валютного регулювання, які викладені у ст. 2 Закону № 2473, передбачають, зокрема, право фізичних та юридичних осіб – резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов’язання, пов’язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.

Частиною третьою ст. 4 Закону № 2473 передбачено, що резиденти з урахуванням обмежень, визначених Законом № 2473 та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

При цьому порядок відкриття рахунків в іноземних фінансових установах регулюється законодавством тієї країни, в якій відкривається рахунок.

Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається НБУ (частина четверта статті 5 Закону № 2473).

Постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, яке визначає заходи захисту, запроваджені НБУ, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запровадження цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі – Положення № 5).

Відповідно до абзацу першого п. 16 розділу I Положення № 5 розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через рахунки в банках.

Пунктом 23 розділу I І Положення № 5 передбачено, що грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на дату отримання такого доходу (пункт 292.5 статті 292 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (пункт 292.6 статті 292 Кодексу).

Таким чином, для фізичної особи – підприємця усі вартісні показники, що включаються до доходу, відображаються у національній валюті України.

Показники, виражені в іноземній валюті, перераховуються у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на дату їх отримання.

Одночасно зауважуємо, якщо кошти, отримані від здійснення зовнішньоекономічної діяльності, зараховані на рахунок, відкритий у платіжній системі  ОСОБА_2, та вподальшому перераховуються на рахунки, відкриті у банківських установах в Україні для здійснення підприємницької діяльності, то такі кошти включаються до доходу фізичної особи – підприємця та оподатковуються у порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Кодексу.

Разом з тим, якщо зазначені кошти залишаються на кінець звітного податкового періоду на рахунках, відкритих у системі ОСОБА_2, тобто не зараховуються на рахунки, відкриті у банківських установах України для здійснення підприємницької діяльності, або зараховуються на рахунки в Україні, які відкриті для власних потреб, то такі кошти оподатковуються за правилами, встановленими для платників податків – фізичних осіб.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділом ІV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи, отримані з джерел за межами України.

Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу,  відповідно до п.п. 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім випадків, визначених цим підпунктом.

Крім того, згідно з п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу дохід, визначений ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором.

Податкова декларація про майновий стан і доходи подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб  – до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).

Згідно з п. 164.4 ст. 164 Кодексу під час отримання доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Щодо питання 10

З урахуванням висновків, зроблених Верховним Судом у згаданій вище  постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 820/8/18 та виходячи із суті визначення індивідуальної податкової консультації, вимог до її оформлення та обсягу повноважень покладених на  податкові органи, вбачається, що саме платники податків, при оформленні  звернень на отримання індивідуальної податкової консультації повинні зазначати, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації та наводити фактичні обставини.

Водночас, зі змісту питання 10 вбачається, що його перша частина не потребує роз’яснення, а стосується необхідності отримання інформації щодо третіх осіб – платників податків. Надання відповіді на другу частину питання залежить від отриманняінформації на його першу частину.

Оскільки, відповідно до п.п.  17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Кодексу платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов’язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами, а відповідно до 

п.п.  21.1.6 п. 21.1 ст. 21Кодексу посадові та службові особи контролюючих органів у свою чергу зобов’язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи відповідь на питання 10 надати не можливо.

Крім того, Підприємцем не наведено достатніх фактичних обставин, зокрема, не конкретизовано країну реєстрації вказаного ним контрагента, країну, на території якої ним здійснюється діяльність, розрахунки, тощо, наявність законодавства щодо уникнення подвійного оподаткування, зазначення складності практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган  чи будь яких інших фактичних обставин, які б могли надати контролюючому органу однозначне розуміння поставленого питання.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.